ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2014 року Справа № 5004/1677/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м. Луцьк Волинської області на постанову та ухвалувід 31.03.2014 р. Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р. господарського суду Волинської областіу справі№ 5004/1677/12 господарського суду Волинської областіза заявою боржникаприватного підприємства "Друкмаркет", м. Луцьк Волинської області провизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Темчишин В.П.
в судовому засіданні взяв участь представник:
ПАТ "Західінкомбанк"Петруша О.В., довір.,ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.12.2012 року порушено провадження у справі № 5004/1677/12 про банкрутство приватного підприємства "Друкмаркет" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін).
Постановою господарського суду Волинської області від 13.02.2013 року Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Темчишина В.П., якого зобов'язано виконати дії та заходи у ліквідаційній процедурі у порядку, передбаченому нормами Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року (далі - Закон про банкрутство). .
Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.02.2014 року (суддя - М.М. Гончар) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Підприємства, ухвалено ліквідувати юридичну особу Боржника, а провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" (далі-Банк) звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 05.02.2014 року.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року (головуючий суддя - Бригинець Л.М., судді: Демидюк О.О., Огороднік К.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 05.02.2014 року - без змін.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Волинської області від 05.02.2014 року, так і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 2, 41, 46, 95 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, та припиняючи провадження у справі про банкрутство Підприємства, місцевий суд встановив, що оскільки справу було порушено за правилами ст. 51 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), а визнано Боржника банкрутом в лютому 2013 року, то правила проведення ліквідаційної процедури останнього слід застосовуватись відповідно до норм вказаного закону в редакції Закону України від 22.12.2011 року. Після ж здійсненої досудової публікації оголошення про ліквідацію Підприємства та у межах провадження у справі із вимогами до ліквідатора звернувся лише Банк, а згідно поданого ліквідатором Боржника звіту та ліквідаційного балансу майна та інших активів для задоволення вимог вказаного кредитора не виявлено. При цьому, пославшись на відомості у звіті ліквідатора та матеріали справи, суд вказав про дотримання досудової процедури ліквідації Підприємства. Також, суд зазначив, що ліквідатором були вчинені додаткові дії щодо пошуку та виявлення майна Боржника, а встановлений судом термін ліквідаційної процедури спливає через тиждень, і всі дії у ліквідаційній процедурі проведені належним чином. Апеляційний суд вказані висновки підтримав у повному обсязі.
Заперечуючи такі висновки судів, скаржник вказує на те, що звіт ліквідатора має бути затверджений комітетом кредиторів, однак Банку такий звіт на затвердження не подавався. Ліквідатором не були направлені запити до всіх належних установ з метою виявлення майна Підприємства, а тому ліквідатор не виконав неналежним чином свої обов'язки, що в свою чергу призвело до порушень прав Банку на задоволення його вимог до Боржника. Законом же про банкрутство не встановлено обмеження терміну ліквідаційної процедури, оскільки метою банкрутства та застосування ліквідаційної процедури є задоволення вимог кредиторів.
Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони викладені із невірним тлумаченням норм Закону про банкрутство.
Так, норми ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство встановлюють обмежений термін застосування у справі про банкрутство ліквідаційної процедури - у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.
Стосовно ж дій ліквідатора з приводу виявлення майна Підприємства у справі про банкрутство слід зазначити наступне.
Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, ще у досудовій процедурі ліквідації була встановлена відсутність у Боржника майна, відповідний фінансовий звіт, складений після прийняття учасниками Підприємства рішення про припинення діяльності, був перевірений податковим органом (ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України), про що складена довідка від 13.07.2012 року № 2623/22.1/23463227 (т. 1 а.с. 27-46). При цьому, в результаті такої перевірки з боку Боржника не встановлено фактів порушень законодавства, а заборгованості перед бюджетом не виявлено.
Крім цього, судами було встановлено дотримання всіх інших умов у досудовій процедурі ліквідації Боржника, а також надана належна правова оцінка і складеному вже у процедурі ліквідації звіту ліквідатора та ліквідаційному балансу, в результаті чого встановлено належне виконання ліквідатором всіх дій у справі про банкрутство Підприємства (у тому числі з приводу пошуку та виявлення майна Боржника), що спростовує протилежні доводи скаржника.
При цьому колегія суддів зазначає, що виходячи з приписів ст. 1117 ГПК України, щодо встановлених судами обставин належності та повноти виконання ліквідатором Підприємства дій у ліквідаційній процедурі останнього, у касаційного суду відсутні повноваження здійснювати переоцінку доказів у справі або встановлювати нові обставини.
До вищенаведеного слід додати наступне.
Виходячи з особливостей здійснення спрощеної процедури банкрутства щодо боржника, визначених нормами ст. 51 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), а також норм ст. 95 Закону про банкрутство (в редакції Закону України від 22.12.2011 року), імперативний обов'язок щодо створення комітету кредиторів у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, не передбачений. До того ж, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, із кредиторськими вимогами до Боржника у справі звернувся лише Банк та ці вимоги були визнані ліквідатором Підприємства. Також Банк було повідомлено належним чином про час та місце проведення судового засідання з розгляду поданого ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу Боржника, як цього вимагають норми ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство, а відповідний розгляд неодноразово відкладався - з травня 2013 року по лютий 2014 року (т. 1 а.с. 213, 258, т. 2 а.с. 4, 7, 10, 28). Банк же протягом вказаного періоду мав можливість, користуючись правами, передбаченими нормами ст. 22 ГПК України, ознайомитись із вказаними звітом та балансом.
Що ж до незадоволених вимог Банку в результаті неправомірних дій ліквідатора Підприємства, як вважає Банк, колегія суддів звертає увагу на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вказує Банку у своїй заяві про визнання кредиторських вимог до Боржника, такі вимоги виникли та складають заборгованість за укладеними між вказаними особами кредитними угодами. Такі вимоги були забезпечені порукою третьої особи та заставою майна Боржника. При цьому ще у 2010 році були винесені судові рішення про стягнення солідарно з Боржника та поручителя суми заборгованості за згаданими кредитними угодами (т. 1 а.с. 200-203). Провадження ж у даній справі про банкрутство було порушено ухвалою від 29.12.2012 року (т. 1 а.с. 1). Між тим Банк не зазначає про обставини щодо вчинення з 2010 року дій зі стягнення з вказаними рішеннями заборгованості з Боржника або поручителя, або звернення стягнення на передане у заставу майно, а також не посилається на відповідні докази у справі.
У зв'язку із викладеним є правомірними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Підприємства та припинення провадження у справі про банкрутство останнього.
За таких обставин справи касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст.ст. 1, 37, 41, 46, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 р.), ст. 111 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Сервіси для юристів