Постанова ВГСУ від 11.05.2016 року у справі №912/4223/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 912/4223/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід03.03.2016у справі№912/4223/15Господарського судуКіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"простягнення суми

за участю

- позивача:Смакота Н.І. (довіреність від 18.04.2014),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) просило стягнути з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (далі - відповідач) суму основного боргу в розмірі 13 730 870,77 грн., пеню в розмірі 4 638 940,55 грн., три відсотки річних в розмірі 604 474,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 564 798,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі та вчасно не розраховувався за поставлений йому на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 № 1515/14-ТЕ-18, природний газ, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за відповідний період, на суму якої позивачем відповідно до умов договору була нарахована пеня, а також три відсотки річних та інфляційні втрати згідно із приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.01.2016 (суддя Шевчук О.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М., судді Євстигнеєв О.С., Науменко І.М.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 8 449 270,77 грн. основного боргу, 1 200 000,00 грн. пені, 186 679,51 грн. три відсотки річних, 3 960 521,46 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог відмовлено, розподілено судові витрати. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 5 281 600,00 грн. припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального Кодексу України. Судові акти попередніх інстанцій у частині зменшення пені мотивовані правом, наданим суду п.3 частини першої ст.83 ГПК України.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у стягненні пені у сумі 1 334 135,16 грн. та прийняти нове рішення, про задоволення позову у цій частині, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2013 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1515/14-ТЕ-18 згідно з умовами п.1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 26 956 тис.куб.м.

Відповідно до підпункту 2.1.1 договору обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Пунктами 3.3, 3.4 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі його показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу становить 1118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1118,974 грн., крім того, ПДВ - 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ 1309,20 коп.

Згідно п.6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Згідно пункту 11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

31.01.2014 та 30.04.2014 сторонами зі справи були укладені до договору додаткові угоди № 1 та № 2 відповідно, згідно з якими пункти 5.2 та 1.2 договору були викладені в новій редакції.

На виконання умов договору, за період з січня по грудень 2014 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 29340947,30 грн., про що сторонами складені та підписані акти приймання-передачі від 31.01.2014 за січень на суму 7894978,74 грн., від 28.02.2014 за лютий 2014 на суму 5853269,56 грн., від 31.03.2014 за березень 2014 на суму 3134345,24 грн., від 30.04.2014 за квітень 2014 на суму 628261,52 грн., від 31.10.2014 за жовтень 2014 на суму 1425858,89 грн., від 30.11.2014 за листопад 2014 на суму 4335589,92 грн., та від 31.12.2014 за грудень 2014 на суму 6068643,43 грн. (а.с.17-23).

Судами також встановлено, що 02.10.2014, 04.12.2014 та 22.12.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Кіровоградської міської ради, Головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, відповідачем та позивачем були укладені договори за №№ 545/30, 1007/30 та 1551/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік, за умовами яких на виконання пункту 8 відповідач переховує на рахунок позивача кошти у загальній сумі 13 147 594,73 грн., на погашення заборгованості за спожитий природний газ у 2014 році, згідно з договором від 27.12.2013 № 1515/14-ТЕ-18.

Відповідно до платіжних доручень № 17 від 10.10.2014, № 23 від 05.12.2014 та № 25 від 23.12.2014, відповідач на виконання умов вищевказаних договорів про організацію взаємних розрахунків, перерахував позивачу суму основного боргу за поставлений у 2014 році природних газ у розмірі 13 147 594,73 грн.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку газу відповідачу упродовж 2014 року на загальну суму 29 340 947,30 грн., але останній оплатив його частково у розмірах 2 462 481,80 грн. і 13 147 594,73 грн. та з порушенням встановлених договором строків, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 13 730 870,77 грн., на яку позивачем були нараховані відповідні суми пені, три відсотки річних та інфляційних втрат.