ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2016 року Справа № 910/24334/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Мележик Н.І., Шевчук С.Р.розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Обухівське"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.03.2016р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 19.11.2015р.у справі№910/24334/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Обухівське"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4пророзірвання договору
За участю представників:
- позивача: не з'явились;
- відповідача: ОСОБА_5, дов. від 22.02.2016р. №210
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Обухівське" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання Договору №6-1 від 28.05.2012р. на створення (передачу) науково-технічної продукції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2015р. у справі №910/24334/15 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Отрюха Б.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Обухівське" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заперечив проти задоволення вимог касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Обухівське" та просив залишити в силі оскаржувані судові акти.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно державних актів на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 13.02.1996р., №003263 від 13.02.1996р. та №003264 від 19.02.1996р., виданих Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області, Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та Обухівською міською радою Обухівського району Київської області відповідно, Радгоспу-комбінату "Обухівський" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Обухівське") було передано в користування 2164,6 га, 1327 га та 1687,9 га земель в межах згідно з планом користування.
05.03.2010р. на загальних зборах акціонерів позивача, які мають право на земельну частку (пай) в процесі розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, було прийнято рішення про розпаювання та приватизацію його земель.
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації "Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад" №385 від 28.03.2012р. позивачу надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель, що перебувають у його постійному користуванні як передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з державними актами на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 13.02.1996р., №003263 від 13.02.1996р. та №003264 від 19.02.1996р.
Як встановлено судами, 28.05.2012р. між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (надалі в тексті постанови - ФОП ОСОБА_4, відповідач) було укладено Договір на створення (передачу) науково-технічної документації №6-1 (надалі в тексті постанови - договір), відповідно до умов якого замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) прийняв на себе виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель Публічного акціонерного товариства "Обухівське" в адміністративних межах Першотравенської, Нещерівської сільських рад та Обухівської міської ради, Обухівського району Київської області.
У п.2.1. договору сторонами погоджено, що загальна вартість робіт, які належить виконати згідно Договору становить 41099,52 грн., узгодження якої зазначено у Протоколі про договірну ціну на виконання робіт, який є невід'ємною частиною даного Договору.
Приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі виконаних робіт. Обов'язок складання такого акту покладається на виконавця (пункт 3.1. Договору).
Замовник, в разі відсутності заперечень з приводу виконаних робіт, зобов'язаний підписати і повернути виконавцю такий акт в строк не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання його для ознайомлення (пункт 3.2. Договору). Відповідно до пункту 3.3. Договору у разі наявності у замовника заперечень з приводу виконаних виконавцем робіт, замовник в строк 3-х робочих днів надсилає виконавцеві мотивовану відмову від підписання акта із зазначенням своїх претензій та строків усунення недоліків, на підставі якої сторони у триденний термін складають двосторонній протокол, в якому погоджують перелік недоліків та строки їх усунення.
Судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в порядку та на умовах визначених Договором, відповідачем були належним чином виконані зобов'язання за Договором на загальну суму 41099,52 грн., що як зазначено судами, підтверджується наявним у матеріалах справи актом здачі приймання виконаних робіт від 31.07.2012 р., підписаним сторонами без зауважень та встановлено судами під час розгляду справи №911/2149/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Обухівське" до Обухівської районної ради та ФОП ОСОБА_4 про визнання рішення недійсним та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наявної у матеріалах справи позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справі є вимоги Публічного акціонерного товариства "Обухівське" про розірвання договору з ФОП ОСОБА_4 з підстави порушення відповідачем п.4 ч.1 ст.890 Цивільного кодексу України, а саме - передання проектної документації, розробка якої була предметом договору №6-1 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 28.05.2012р. третім особам без погодження із позивачем, що за твердженням Публічного акціонерного товариства "Обухівське" позбавило його можливості використовувати результати таких робіт та є істотним порушенням умов зазначеного договору, а тому з огляду на вимоги ст. 651 Цивільного кодексу України, як зазначає позивач, такий договір повинен бути розірваний у судовому порядку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положеннями ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не встановлено законом або договором.
У ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Сервіси для юристів