ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2016 року Справа № 910/21726/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.03.2016у справі№ 910/21726/15Господарського судуміста Києваза позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"простягнення 71973,86 грн.за участю представників:
позивача: Кравець Д.М., дов. від 25.02.2015;
відповідача: Андрієвська О.В., дов. від 12.04.2016;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі № 910/21726/15 (суддя - Босий В.П.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді - Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі №910/21726/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволений повністю. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 71 973,86 грн безпідставно отриманих коштів.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить оскаржуване у даній справі судове рішення залишити без змін.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/21726/15.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Іванова Л.Б., Картере В.І.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між відповідачем Постачальник) та позивачем (Абонент) 26.12.1997 укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення №04981/4-14, за умовами якого Постачальник зобов'язався забезпечити Абоненту постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.
Правила користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджені наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, втратили чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України".
Відповідно до п. 2.1 договору Постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин.
У відповідності до п.п. 3.1 та 3.4 договору, кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, відповідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з Постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.
Згідно з п. 3.6 договору, Абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум , зазначених Постачальником у платіжній вимозі.
Цей договір укладається з 26.12.1997 по 26.12.1998 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п.п. 5.1, 5.2 договору).
Судами встановлено, що ПАТ "АК "Київводоканал" отримало грошові кошти за холодну воду, яка використовується для приготування гарячої води за період з 01.06.2011 та по 30.04.2013 включно в сумі 44 943,97 грн та за період з 01.05.2013 по 30.06.2014 включно в сумі 27 029,89 грн.
12.06.2015 ЖБК "Шовковик-14" звернувся до ПАТ "АК "Київводоканал" з вимогою №20 про повернення зазначених вище грошових коштів, яка була залишена відповідачем без задоволення.
Спір у справі виник у зв'язку із безпідставним, на думку позивача, набуттям відповідачем у період з 01.06.2011 по 30.06.2014 грошових коштів в сумі 71 973,86 грн. (44 943,97 грн + 27 029,89 грн), сплачених в якості оплати вартості холодної води, яка йде на підігрів.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції керувався положеннями Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, ЦК України та дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому, суд виходив з того, що укладений між сторонами договір від 26.12.1997 №04981/4-14 не регулює відносини постачання позивачу холодної води для виготовлення гарячої, а тому відповідач не мав правових підстав для виставлення позивачу рахунків на оплату такої води, що йде на підігрів, у зв'язку з чим отримані відповідачем спірні грошові кошти в розумінні приписів ст. 1212 ЦК України є набутими без достатньої правової підстави. Водночас, суд визнав недоведеним факт здійснення перерахування спірної суми коштів на рахунок відповідача саме ЖБК "Шовковик-14" та зазначив, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що такі грошові кошти перераховувалися населенням, що виключає можливість задоволення позовних вимог про повернення грошових коштів на користь позивача.
Апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення, керуючись нормами ЦК України, Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про питну воду та питне водопостачання", надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Сервіси для юристів