ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2017 року Справа № 9/43 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Дроботової Т.Б., Коробенка Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.01.2017у справі№ 9/43Господарського судуІвано-Франківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест"доІвано-Франківської міської радитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Марійки Підгірянки, 25 а" - ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - Приватне підприємство "Санліт-Захід" - Дячук Ганна Григорівназа участюОСОБА_9прозатвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та визнання укладеним договору оренди земельної ділянки площею 0,1383 га
за участю представників:не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" звернулося до господарського суду з позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання матеріалів, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" на розгляд сесії Івано-Франківської міської ради, що стосуються надання земельної ділянки площею 0,1383 га Товариству з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" для будівництва, достатніми для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; визнання укладеним договору оренди земельної ділянки площею 0,1383 га між вАДРЕСА_1 Івано-Франківською міською радою та позивачем на умовах, запропонованих позивачем. В обґрунтування позову позивач зазначав, що подав на розгляд 19-ї сесії Івано-Франківської міської ради належним чином складений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для затвердження та винесення рішення, однак, всупереч приписам статті 123 Земельного кодексу України, рішення з відповідного питання на сесії прийнято не було, питання про затвердження проекту землеустрою не набрало необхідної кількості голосів.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу укласти договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключної компетенції.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.04.2008 (суддя Фанда О.М.) позов задоволено; визнано матеріали, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" на розгляд сесії Івано-Франківської міської ради, що стосуються надання земельної ділянки між вул. М.Підгірянки-Відкритою, площею 0,1383 га Товариству з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" для будівництва, достатніми для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; визнано укладеним договір оренди земельної ділянки площею 0,1383 га між вАДРЕСА_1 між Івано-Франківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" на умовах, запропонованих позивачем. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (судді: Матущак О.І. - головуючий, ОСОБА_10, ОСОБА_11.) апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_9 задоволено; рішення місцевого господарського суду у справі № 9/43 від 15.04.2008 скасовано і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч приписам статей 20, 187 Господарського кодексу України, статей 26, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що при вирішенні спору суд має встановити, у чому саме полягає порушення прав позивача відповідачем, чи звертався позивач до власника з відвідною пропозицією та які наслідки такого звернення. Також заявник зазначив, що спірний договір оренди земельної ділянки фактично є поновленим з огляду на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"). Крім того, як зазначає скаржник, заявником апеляційної скарги не доведено належними доказами факт наявності на спірній земельній ділянці належного йому нерухомого майна.
Третя особа ОСОБА_5 надав письмові пояснення та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, навівши при цьому заперечення щодо доводів заявника про відсутність доказів знаходження споруд (допоміжних приміщень), які належать на праві спільної сумісної власності власникам квартир у багатоквартирних будинках, на спірній земельній ділянці.
ОСОБА_9 у запереченні на касаційну скаргу відхилив її доводи навівши для прикладу відповідну практику Вищого господарського суду України щодо подібних правовідносин.
Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.02.2006 Івано-Франківською міською радою прийнято рішення про дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" для будівництва житлового будинку між вул. М.Підгірянки-Відкритою в м. Івано-Франківську. Пунктом 1.53 цього рішення погоджено матеріали місця розташування земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест", між вул. М. Підгірянки-Відкритої, для будівництва багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель запасу міської ради, при умові знесення існуючих будинків №№ 25 та 25А на вул. М.Підгірянки та № 25 на вул. Відкритій з відселенням мешканців.
Також суд встановив, що позивач виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та отримано позитивний висновок Державної експертизи землевпорядної документації від 12.04.2007 при Головному управлінні земельних ресурсів Івано-Франківської області; вказаний проект позивачем було передано до Івано-Франківської міської ради для затвердження.
Однак, листом від 05.12.2007 Івано-Франківська міська рада повідомила позивача, що на пленарному засіданні ХІХ сесії V демократичного скликання при голосуванні депутатами вказане вище питання не набрало необхідної кількості голосів для прийняття позитивного рішення.
Суд встановив, що позивач 06.03.2008 звернувся до Івано-Франківській міської ради з пропозицією щодо укладення договору оренди землі, надіславши при цьому проект договору оренди земельної ділянки площею 0,1383 га для будівництва житлового будинку між вул. М.Підгірянки-Відкритою в м. Івано-Франківську.
Враховуючи, що договір оренди, надісланий позивачем, відповідач не підписав, позивач звернувся з позовом про визнання матеріалів, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" на розгляд сесії Івано-Франківської міської ради, що стосуються надання земельної ділянки площею 0,1383 га Товариству з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" для будівництва, достатніми для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та визнання укладеним договору оренди земельної ділянки.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем було дотримано вимоги статей 179, 180, 181 Господарського кодексу України щодо порядку укладання господарського договору, а також те, що запропонований позивачем проект договору оренди землі містить усі істотні умови, які є обов'язковими для даного виду договорів, та оскільки представником відповідача не подано зауважень до змісту договору суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, вказав, що прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою з відведення спірних земельних ділянок та про надання в оренду цих земельних ділянок, на підставі якого укладається договір оренди землі, відноситься до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, а не суду.
Колегія суддів відзначає, що за приписами статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Вирішення питання про надання земельної ділянки є виключним правом ради, рішення ради, за приписами статті 59 названого Закону, приймається на її пленарному засіданні.
Зі змісту статті 12 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) вбачається, що розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
Статтею 116 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Статтею 123 Земельного кодексу України унормовано, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону та при наданні в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється, зокрема, затвердження проекту відведення земельної ділянки. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відмову органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в установлений законом строк може бути оскаржено в судовому порядку.
Сервіси для юристів