ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2017 року Справа № 910/12342/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. - головуючого, Малетича М.М., Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 21.09.2016 Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017у справі№ 910/12342/16господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк"доПриватного підприємства Малого приватного підприємства "Айра"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осібтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5, 3. ОСОБА_6провизнання недійсним нікчемного договору та застосування наслідків недійсності договору,за участі представників: від позивача: ОСОБА_7, від третьої особи на стороні позивача: від третьої особи -1 на стороні відповідача: ОСОБА_8, ОСОБА_9
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2017 касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Малетича М.М., Плюшка І.А. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2017.
1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову
ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куреного Олександра Вікторовича звернулося до господарського суду із позовом до ПП МПП "Айра" про визнання недійсним нікчемного договору відступлення права вимоги №4-2013 від 24.10.2013, укладеного між ПАТ "Брокбізнесбанк" та МПП "Айра", та застосування наслідків недійсності договору шляхом визнання за позивачем права вимоги за кредитними договорами №08Ф-186 від 06.10.2008, № 08Ф-187 від 06.10.2008, №07Ф-154 від 22.08.2008, №07Ф-142 від 22.08.2008, № 07Ф-153 від 22.08.2008, № 07Ф-159 від 22.08.2008, яке відступлене за договором відступлення права вимоги №4-2013 від 24.10.2013.
Позов мотивовано тим, що під час перевірки правочинів в період тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду виявила нікчемний договір відступлення, який підпадає під критерії, визначені частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Договором відступлення права вимоги надано пільгу у вигляді відкладальної умови, здійснено продовження терміну кредитування, а загальна вартість права вимоги, яка передається за спірним договором, розрахована без врахування штрафних санкцій, а відтак, фактично, спірний договір передбачає надання клієнту пільг, який банк не уклав би за звичайних ринкових умов.
2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2016 у справі №910/12342/16 (суддя: Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 (судді: Калатай Н.Ф. - головуючий, Чорногуз М.Г., Жук Г.А.), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази проведення перевірки на нікчемність спірного договору в період дії тимчасової адміністрації в "АТ "Брокбізнесбанк", а повідомлення про нікчемність спірного правочину відповідачу направлено вже на стадії ліквідації, а не тимчасової адміністрації, тому посилання позивача на ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 4-2013 від 17.01.2014 є необгрунтованими, оскільки заявляти про їх нікчемність Уповноважена особа Фонду мала протягом дії тимчасової адміністрації.
Крім того, суди відхилили посилання позивача на те, що вартість відступлення права вимоги по всім кредитним договорам за договором відступлення права вимоги від 24.10.2013 № 4-2013 загалом знижена за розрахунками позивача на 41 693 025,56 грн. З доказів, які містяться в матеріалах справи, неможливо зробити висновок щодо звичайних ринкових цін, які існували на момент укладення спірного правочину, а тому позивачем не доведено належним чином, що вартість відступлення права вимоги не відповідає ринковим цінам і є пільговою.
Апеляційний господарський суд встановив, що позивач в суді першої інстанції не заявляв позовні вимоги про визнання недійсним договору, на укладення якого відповідач не мав достатнього обсягу дієздатності через те, що цей договір за своєю правовою природою є договором факторингу, та вказала на відсутність правових підстав для розгляду вказаних позовних вимог в суді апеляційної інстанції.
3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів
ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Скаржник вказує, що належним чином доведено, що дійсна сума заборгованості станом на 17.01.2016 є більшою на 41 693 025,56 грн. від тої, яка визначена в п.2.2 договору №4-2013 і становить 375 317 945,21 грн.
Суди не звернули увагу, що заниження обсягу права вимоги є підставою для недійсності такого правочину і не застосували ст.ст. 203, 215 та 514 ЦК України.
Посилання апеляційного господарського суду на те, що позивач повинен надати висновок експерта для підтвердження заниження ціни відступленого права вимоги, не може мати місця.
Судами також порушено ст. 83 ГПК України, оскільки відхилено клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог. В апеляційній інстанції позивачем зверталася увага, що спірний договір має всі ознаки договору факторингу і відповідач не має достатньої дієздатності на укладення такого правочину.
Судом апеляційної інстанції безпідставно прийнято як належний доказ витяг з акта Державної фінансової інспекції в місті Києві від 12.01.2016 №09-30/14.
Скаржник зазначає, що укладення спірного договору сприяло виведенню активів та порушило інтереси вкладників і кредиторів банку.
Господарські суди не взяли до уваги той факт, що відповідачу була надана пільга у вигляді заниження вартості відступлення права вимоги, а також те, що в наданому позивачем акті Державної фіскальної інспекції України від 16.10.2014 №05-21/136 встановлено зменшення балансової вартості активів та настання негативних фінансових наслідків для позивача.
Скаржник стверджує, що договір відступлення права вимоги №4-2013 від 24.10.2013 є договором факторингу.
4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
Представник третьої особи ОСОБА_4 в поясненнях на касаційну скаргу зазначає, що проведення перевірки договорів здійснюється Уповноваженою особою фонду на стадії тимчасової адміністрації.
Натомість, на момент направлення повідомлення про нікчемність спірного договору (06.01.2016) банк вже знаходився на стадії ліквідації.
Заяви про зміну предмету позову позивач не подавав, а тому посилання на додаткові підстави недійсності оспорюваного договору - укладення його без достатнього обсягу дієздатності, є безпідставним.
Третя особа просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Сервіси для юристів