ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2015 року Справа № 926/1216/14
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участі прокурора відділу Генеральної прокуратури України Р. Романова та представника Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів А. Коватар (дов. від 26.01.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Чернівецької області на рішення Господарського суду Чернівецької області від 21 жовтня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2014 року у справі № 926/1216/14 за позовом прокурора Сторожинецького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області, Сторожинецької районної державної адміністрації до Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів, товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Буковинський завод будівельної кераміки" про визнання договору недійсним,
УСТАНОВИВ: У серпні 2014 року прокурор Сторожинецького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області, Сторожинецької районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів, товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Буковинський завод будівельної кераміки" про визнання недійсним договору від 10 червня 2014 № 16-р з підстав невідповідності закону.
Відповідачі позов не визнали.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21 жовтня 2014 року (суддя С. Гушилик), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2014 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності та недоведеності вимог.
Перший заступник прокурора Чернівецької області просить рішення та постанову скасувати з підстав порушення господарськими судами статей 207 і 208 Господарського кодексу України, статей 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 26 і 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 13 Закону України "Про екологічну експертизу", статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Дністровське-Прутське басейнове управління водних ресурсів і товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Буковинський завод будівельної кераміки" проти доводів касаційної скарги заперечують і в її задоволенні просять відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Господарськими судами встановлено, що 10 червня 2014 року Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів і товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Буковинський завод будівельної кераміки" уклали договір № 16-р на проведення руслорегулюючих робіт та здійснення технічного нагляду при їх виконанні на річці Сірет біля села Панка Сторожинецького району Чернівецької області (далі - договір).
Умовами договору сторони погодили, що товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Буковинський завод будівельної кераміки" виконуватиме роботи відповідно до проектної документації з дотриманням вимог природоохоронного законодавства; розрахунки з Дністровсько-Прутським басейновим управлінням водних ресурсів за проведення технічного нагляду проводяться на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1743 та калькуляції, затвердженої басейновим управлінням; кошти, що підлягають перерахуванню за проведення технічного нагляду складають 300 грн з розрахунку на один місяць; за видалену та використану для власних потреб чи реалізовану гравійно-піщану суміш завод сплачує управлінню 20 грн за м3; договір набуває чинності з моменту укладення і діє до кінця року (пункти 1, 2, 4 розділу 2, розділи 3, 4 договору).
Прокурор Сторожинецького району Чернівецької області оспорює договір з підстав, передбачених статтею 207 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки був укладений відповідачами за відсутності висновку державної екологічної експертизи робочого проекту щодо проведення руслорегулюючих робіт; проект не був погоджений з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр; не оформлено право користування земельними ділянками на землях водного фонду, чим порушено вимоги Водного та Земельного кодексів України, Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" і "Про екологічну експертизу", Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 502; ділянки, на яких здійснювалася вибірка піщано-гравійної суміші, інші, ніж зазначені договором.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що прокурор не надав суду належних та допустимих доказів того, що умови договору суперечать чинному законодавству, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, загальним умовам укладення господарських договорів, а також наявності інших обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.
Такі висновки господарських судів не ґрунтуються на усіх обставинах справи.
За правилами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до вимог частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 27 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено перелік об'єктів, які підлягають екологічній експертизі, зокрема, господарські рішення, системи й об'єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє природне середовище. Відповідно до статті 28 цього Закону державна екологічна експертиза проводиться відповідно до Закону України "Про екологічну експертизу".
Організацію і проведення екологічних експертиз покладено на еколого-експертні підрозділи та спеціалізовані установи, організації, визначені частиною першою статті 13 Закону України "Про екологічну експертизу". Частиною третьою цієї статті встановлено, що здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Роботи з проведення робіт з розчищення і днопоглиблення русла та дна річок, їх берегоукріплення, зміна і стабілізація стану русел внесені до видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку (постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року № 808 "Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку").
Згідно з приписами статті 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" висновок державної екологічної експертизи є обов'язковим для виконання. Позитивний висновок державної екологічної експертизи є підставою для відкриття фінансування всіх програм і проектів. Реалізація програм, проектів та рішень без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється.
Порушення встановленого законодавством порядку проведення екологічної експертизи; здійснення екологічної експертизи неправоздатними підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян та іншими формуваннями; надання дозволів на спеціальне природокористування; фінансування та реалізація проектів і програм чи діяльності, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища без позитивного висновку екологічної експертизи, згідно статті 50 Закону України "Про екологічну експертизу", є правопорушеннями в галузі екологічної експертизи.
Умовами договору не передбачено будівництво будь-яких споруд і висновок господарських судів про віднесення руслорегулюючиx робіт до будівельних є помилковим, а застосування до спірних правовідносин Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - безпідставним.
Наданий господарському суду Експертний висновок щодо робочого проекту № Б-2964-13 "Регулювання та розчистка з частковим видаленням алювіальних відкладів за межі русла р. Сірет біля сіл Панка та Зруб Комарівці Сторожинецького району Чернівецької області", здійснений Чернівецькою філією Державного підприємства "Укрдержбудекспертиза", яке не є еколого-експертною установою у розумінні статті 13 Закону України "Про екологічну експертизу", не можна визнати належним доказом дотримання відповідачами вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища при укладанні спірного договору.
За правилами статті 86 Водного кодексу України на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи. Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (крім робіт на землях, зайнятих морями), та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Господарськими судами не розглянуті доводи прокурора про порушення відповідачами вимог статті 86 Водного кодексу України при укладанні оспорюваного договору на проведення руслорегулюючих робіт через відсутність погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, на проведення робіт, пов'язаних з розчисткою русел річок.
Також господарськими судами не надано оцінки застосуванню відповідачами при розрахунках постанови від 16 листопада 2002 року № 1743 Кабінету Міністрів України, яка втратила чинність, а також факту видобування товариством з обмеженою відповідальністю "Перший Буковинський завод будівельної кераміки" для власних потреб гравійно-піщаної суміші на іншій, ніж встановленій договором, земельній ділянці (Акт від 22 липня 2014 року обстеження ділянок річки Сірет на території Зруб-Комарівської сільської ради Сторожинецького району) та встановленого договором порядку розрахунків між сторонами, що має ознаки відносин купівлі-продажу.
Усупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України місцевим і апеляційним господарськими судами не надано належної оцінки всім доказам в їх сукупності і колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання їм належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим рішення та постанова, що оспорюються, підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Сервіси для юристів