ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2015 року Справа № 925/1418/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуприватного підприємства "Енергоремонт"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 рокуу справі господарського судуЧеркаської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"доприватного підприємства "Енергоремонт"простягнення 561 097,20 грн.в засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з"явився,- відповідача:Млечко І.В.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (далі - ТОВ "Станіславська торгова компанія") звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Енергоремонт" (далі - ПП "Енергоремонт") про стягнення 561097,20 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.10.2014 року (суддя М.В.Дорошенко) у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року (колегія суддів у складі: Агрикова О.В. - головуючого, суддів: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) рішення місцевого господарського суду від 31.10.2014 року скасовано. Резолютивну частину рішення господарського суду Черкаської області від 31.10.2014 року викладено в редакції, відповідно до якої позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача 561097,20 грн. та 11221,20 грн. судового збору і 5610,98 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПП "Енергоремонт" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року скасувати, рішення місцевого господарського суду від 31.10.2014 року з даної справи, залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.06.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (замовник) та приватним підприємством "Енергоремонт" (підрядник) було укладено договір підряду №14-0613, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик із застосуванням своїх матеріалів та комплектуючих, своїми засобами та технікою виконати згідно діючих норм та правил комплекс робіт із демонтажу будівель та споруд за адресою: вул. Дерев'янка, буд. 2, м. Умань, Черкаська область, в об'ємі передбаченому кошторисною документацією відповідно до її умов, замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи згідно умов цього договору.
Згідно з п. 2.1., 2.3, 2.6 договору, загальна вартість робіт, що виконуються за цим договором становить 2 184 926 грн. 40 коп., у тому числі 364 154 грн. 40 коп. ПДВ. Попередня оплата замовника підряднику становить 30% від суми договору, що сплачується замовником протягом 7 банківських днів з дати підписання цього договору. Оплата замовником підряднику за фактично виконані роботи проводиться протягом 7 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.
Пунктами 3.1 та 3.2 договору сторони передбачили, що термін виконання робіт складає 28 календарних днів з дати підписання договору у відповідності до графіку виконання робіт та підписання сторонами акту приймання - передачі будівельного майданчику. Підрядник починає виконання робіт за цим договором не пізніше ніж через 3 дні з моменту отримання авансу та підписання акту приймання - передачі будівельного майданчика.
06.08.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, яка є невід"ємною частиною договору підряду №14-0613 від 08.06.2013 року, відповідно до умов якої підрядник за завданням замовника прийняв на себе зобов'язання виконати комплекс не врахованих основним договором роботи з демонтажу фундаментів, дорожніх покриттів, каналізаційних відстійників, корчування пнів та ін. за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Черкаська область.
Згідно з пунктом 2.1 додаткової угоди №1 до договору, загальна вартість робіт за даною додатковою угодою наведена у договірній ціні №2 (додаток №1) і становить 453267,60 грн., у тому числі 75604,60 грн. ПДВ.
В пункті 2.2 додаткової угоди №1 до договору сторонами погоджено, що загальна сума договору підряду №14-0613 з урахуванням додаткової угоди №1 становить 2638554,00 грн., у тому числі 439759,00 грн. ПДВ. Попередня оплата робіт, погоджених у додатковій угоді №1 складає 50%. Остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання/передачі виконаних робіт (за формою КБ-2в).
Строк виконання передбачених цією угодою робіт встановлено до 31 серпня 2013 року (п.2.3 додаткової угоди №1 до договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору ТОВ "Станіславська торгова компанія" перерахувало на рахунок ПП "Енергоремонт" 606000,60 грн. попередньої оплати за договором підряду, 1750000,00 грн. плати за демонтажні роботи та 282553,40 грн. на виконання умов додаткової угоди до договору за демонтажні роботи, всього позивачем було сплачено відповідачу 2638554,00 грн.
ПП "Енергоремонт", в свою чергу виконало підрядні роботи, обумовлені договором на загальну суму 2 077 456,80 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року №1 та №2, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за вересень 2013 року, які підписані замовником без будь яких зауважень і застережень.
ТОВ "Станіславська торгова компанія" звернулось з листом №79 від 28.05.2014 року до ПП "Енергоремонт" в якому висловило вимогу про повернення 561097,20 грн., які сплачені на виконання умов договору підряду №14-0613, як такі, що набуті без достатньої правової підстави.
Не повернення підрядником вказаної суми, що становить різницю між договірною вартістю підрядних робіт і фактично виконаними підрядником роботами, позивач просить стягнути на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, як такі, що підстава на якій вони були набуті згодом відпала.
Під час розгляду справи, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 24.10.2014 року надіслав відповідачу рекомендований лист з повідомленням про вручення лист, вказавши на неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань в установлені строки та об'ємах умов договору №14-0613 і додаткової угоди до нього №1, повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору №14-0613 з моменту отримання відповідачем вказаного листа.
Задовольняючи заявлені позовні вимоги про повернення коштів підстава набуття яких згодом відпала (ч.1 ст. 1212 ЦК України), суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір №14-0613 є розірваним внаслідок односторонньої відмови позивача, у зв"язку з чим у відповідача з 28.10.2014 року (дата отримання повідомлення про одностороннє розірвання договору) виникло зобов"язання щодо повернення отриманих від позивача грошових коштів в якості передплати за договором і їх неповернення є підставою для стягнення їх на підставі ст. 1212 ЦК України.
Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
Положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
Сервіси для юристів