ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2015 року Справа № 910/11468/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого, доповідача),
Кондратової І.Д.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2014 року у справі 910/11468/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" до Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи - Державної казначейської служби України, про стягнення суми, -
Встановив:
У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства доходів і зборів України про стягнення 26973720 грн. основного боргу за договором поставки № 126/1 від 12 жовтня 2012 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 9 вересня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Державну казначейську службу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2014 року, замінено відповідача - Міністерство доходів і зборів України - правонаступником - Державною фіскальною службою України. Позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26973720 грн. боргу та 73080 грн. судового збору.
У касаційній скарзі Державна фіскальна служба України, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 12 жовтня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" і Державною митною службою України укладено договір поставки № 126/1, за умовами якого постачальник зобов'язався у 2012 році поставити та передати у власність покупця товар - устаткування для автоматичного оброблення інформації (серверне обладнання центру обробки даних) вартістю 26598168 грн., здійснити його монтаж і пусконалагодження, вартість якого складає 375552 грн. згідно зі Специфікацією на поставку товару, його монтаж та пусконалагодження, яка є Додатком № 1 до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти та оплатити такий товар і послуги.
Додатковою угодою № 1 до вказаного договору сторони визначили, що зобов'язання Державної митної служби України за договором покладаються на її правонаступника - Міністерство доходів і зборів України.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням покупцем зобов'язань з оплати поставленого товару та наданих послуг, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 26973720 грн.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, встановивши, що оскільки Міністерство доходів і зборів України реорганізовано шляхом перетворення та, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160, утворено Державну фіскальну службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, дійшов висновку, що належним відповідачем у даній справі є правонаступник Міністерства доходів і зборів України - Державна фіскальна служба України, та здійснив заміну відповідача у справі.
Разом з тим, вимоги, заявлені до відповідача, судом задоволено з посиланням на встановлений ним факт порушення покупцем зобов'язань з оплати поставленого товару та наданих послуг і наявність заборгованості, яка не є погашеною, зважаючи на норми ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України.
З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.
Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для заміни відповідача у справі та задоволення позову погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення).
Встановлено, що внаслідок реорганізації Міністерства доходів і зборів України шляхом перетворення, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №160 утворено Державну фіскальну службу України як центральний орган виконавчої влади.
Загальними положеннями про юридичну особу, викладеними в главі 7 Цивільного кодексу України визначені підстави та час припинення юридичної особи, обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи, порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу та перетворення, поняття перетворення юридичної особи (ст.ст. 104, 105, 107, 108 Цивільного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, якою затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначено, що орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації, зокрема, шляхом перетворення, одного чи кількох органів виконавчої влади.
Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації, зокрема, перетворення, або ліквідації.
Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі перетворення до утвореного органу виконавчої влади. Майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта.
Внаслідок реорганізації, зокрема, перетворення, органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
Сервіси для юристів