ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2014 року Справа № 916/2414/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Т. Костенко Л. Рогач за участю представників:скаржникаГамар В.І. - довіреність від 25.12.2013 р.; Сажина С.М. - директор, протокол загальних зборів від 13.10.2005 р. прокуратурине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)позивачаБондаренко І.О. - довіреність від 18.11.2013р.відповідачівСтаренкова О.П. - довіреність від 02.07.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Заступника прокурора Одеської області; 2) Приватного підприємства "Ніка-2" на постановувід 17.12.2013 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/2414/13 господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до 1) Білгород- Дністровської районної ради; 2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 провизнання незаконним та скасування рішення районної ради та визнання недійсним договору оренди землі Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.02.2014 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І, касаційні скарги ПП "Ніка-2" та Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. у даній справі прийняті до розгляду та призначені на 25.02.2014 р.
Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/212 від 24.02.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Волковицької Н.О. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б. (доповідач), судді: Костенко Т.Ф., Рогач Л.І., про що повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.
Ухвалами від 25.02.2014 р. та від 04.03.2014 р. розгляд касаційних скарг у даній справі відкладався із продовженням строку розгляду справи за клопотанням сторін.
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2013 р. до господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Заступника Білгород -Дністровського міжрайонного прокурора № 16-7450-13вих від 29.07.2013 р. в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до Білгород- Дністровської районної ради та ФОП ОСОБА_9 про:
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,9872 га, яка розташована на землях Будацької коси, біля селища Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області, для забудови та обслуговування бази відпочинку "Лідія", укладеного 07.11.2001 р. між Білгород-Дністровською районною радою Одеської області та ФОП ОСОБА_9;
- визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 07.09.2001 р. № 479-ХХІІІ "Про надання земельної ділянки на Будацькій косі біля селища Затока в довгострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_9 для забудови та обслуговування бази відпочинку "Лідія".
Позовні вимоги з посиланням на статті 11, 19 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), статтю 48 Цивільного кодексу УРСР, норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовані незаконністю оспорюваного рішення Білгород-Дністровської районної ради, яким ФОП ОСОБА_9 було передано в оренду земельну ділянку, повноваження щодо розпорядження якою належить Одеській обласній раді, що свідчить також і про незаконність договору оренди землі, укладеного між відповідачами.
Прокурор також посилаючись на приписи статті 267 Цивільного кодексу України просив поновити строк на подання позовної заяви вказуючи на те, що про порушення райрадою норм законодавства прокуратурі стало відомо лише 29.07.2013 р., за результатами перевірки отриманих документів та надання їм правової оцінки, що свідчить про поважність цих обставин для поновлення строку подачі позовної заяви.
У відзиві на позовну заяву Білгород - Дністровська районна рада просила відмовити у її задоволенні вказуючи на правомірність дій райради, у відповідності до статей 8, 11 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року), статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та норм Закону України "Про оренду землі".
Крім того, у додаткових запереченнях на позовну заяву райрада стосовно доводів прокурора про наявність підстав для поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою вказувала на необхідність застосування наслідків пропуску строку позовної давності посилаючись на те, що чинним законодавством унормовано, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) у разі її спливу, разом з цим, за приписами статті 267 Цивільного кодексу України можливим є судовий захист порушеного права та інтересу у випадку визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Однак, як зазначав відповідач, у даному випадку оскаржуване рішення районної ради, відповідно до положень Регламенту Білгород - Дністровської районної ради, затвердженого рішенням райради № 23ХХІІІ від 30.07.1998 р., було направлено у визначені Регламентом строки до Одеської обласної ради і та Білгород - Дністровської міжрайонної прокуратури, що свідчить про безпідставність посилань прокурора на наявність підстав для поновлення строку подання позову до суду.
Крім того, на вимогу Білгород - Дністровської міжрайонної прокуратури супровідним листом від 09.09.2009 р. КП "Білгород - Дністровське БТІ" на адресу прокуратури було направлено інвентаризаційну справу на комплекс будівель та споруд бази відпочинку "Лідія", у складі якої знаходилась і копія договору оренди земельної ділянки, укладеного з ОСОБА_9 на підставі оспорюваного рішення райради.
26.09.2013 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Білгород - Дністровської районної ради, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі статей 256-268 Цивільного кодексу України у зв'язку зі спливом позовної давності (том 1 а.с. 45).
Одеська обласна рада подала до суду клопотання про припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 07.09.2001 р. № 479-ХХІІІ на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України вважаючи, що даний спір не підвідомчий господарським судам, виник внаслідок прийняття рішення райрадою як суб'єктом владних повноважень та підлягає розгляду в адміністративних судах.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2013 р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 07.09.2001 р. № 479-ХХІІІ "Про надання земельної ділянки на Будацькій косі біля селища Затока в довгострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_9 для забудови та обслуговування бази відпочинку "Лідія"; визнано недійсним договір оренди, укладений 07.11.2001 р. між Білгород-Дністровською районною радою Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 щодо земельної ділянки площею 0,9872 га, яка розташована на землях Будацької коси біля селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області та надана для забудови і обслуговування бази відпочинку "Лідія".
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, встановивши перевищення Білгород - Дністровською районною радою своїх повноважень при розпорядженні спірної земельної ділянки шляхом прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору оренди землі від 07.11.2001 р. з ФОП ОСОБА_9
При цьому, суд першої інстанції щодо пропуску прокурором позовної давності посилався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 р. у справі № 6/17-4949-2011 стосовно того, що початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних правочинів, а з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт відсутності у особи необхідного обсягу дієздатності, дійшовши висновку, що оскільки прокуратура, яка звернулась до суду з цим позовом, сама по собі не могла знати про порушення права держави і узнала про це лише в 2013 році, строк пред'явлення позову пропущено прокуратурою з поважних причин.
За апеляційними скаргами Одеської обласної ради та ФОП ОСОБА_9 Одеський апеляційний господарський суд (судді: Величко Т.А., Бойко Л.І., Таран С.В.), переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 17.12.2013 р. скасував його, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Суд апеляційної інстанції визнав правомірним висновок місцевого суду стосовно того, що оскільки станом на 2001 р. спірна земельна ділянка була віднесена до земель рекреаційного призначення, то відповідно до норм чинного на той час земельного законодавства повноваження по розпорядження цією земельною ділянкою належали обласній Раді народних депутатів.
При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строків на внесення позовної заяви вказавши, що оскільки в даному випадку з позовом до суду звернувся прокурор, який не є позивачем, то позовна давність повинна обчислюватися від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор, що спростовує висновок господарського суду про поважність причин пропуску строків позовної давності саме прокурором, з огляду на підтвердження представником позивача -Одеської обласної ради про обізнаність щодо прийняття райрадою оспорюваного рішення.
Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2013 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Прокурор вважає, що в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки тому, що про оскаржуване рішення райради прокурор дізнався 29.07.2013 р. за результатами перевіркита надання правової оцінки отриманим документам, а висновок суду про направлення спірного рішення Одеській обласній раді є безпідставним, оскільки доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять.
Крім того, на думку прокурора, апеляційним судом були неправильно застосовані статті 256, 261 Цивільного кодексу України відповідно до яких перебіг позовної давності щодо вимог про визнання провочинів недійсними обчислюється не з дня вчинення правочину, а з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права, залишивши також поза увагою позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.08.2013 р. у справі № 6/17-4949-2011, рішення якого в силу приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України.
До Вищого господарського суду України в порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України також звернулось ПП "Ніка-2" з касаційною скаргою, в якій просить залучити підприємство до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. у даній справі, а рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2013 р. залишити без змін.
Сервіси для юристів