Постанова ВГСУ від 11.02.2016 року у справі №916/2414/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Справа № 916/2414/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Ніка-2"на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 рокуу справі№ 916/2414/13Господарського судуОдеської областіза позовомЗаступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної радидо1. Білгород-Дністровської районної ради, 2. Фізична особи підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеської обласної державної адміністраціїпровизнання незаконним і скасування рішення районної ради та недійсним договору оренди земельної ділянки

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури:не з'явився,- позивача:не з'явився,- відповідачів:Білгород-Дністровської райради: не з'явився, ФОП ОСОБА_4: не з'явився,- третьої особи:не з'явився,- ПП"Ніка-2"Гамар В.І. дов. № Н-1 від 01.12.2014 року, ОСОБА_6 директор

ВСТАНОВИВ:

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської районної ради та фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0, 9872 га, яка розташована на землях Будацької коси, біля селища Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області, для забудови та обслуговування бази відпочинку "Лідія", укладеного 07.11.2001 року між Білгород-Дністровською районною радою Одеської області та ФОП ОСОБА_4; визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 07.09.2001 року № 479-ХХІІІ "Про надання земельної ділянки на Будацькій косі біля селища Затока в довгострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 для забудови та обслуговування бази відпочинку "Лідія".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2015 року позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до Білгород-Дністровської районної ради та ФОП ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Ніка-2" (далі за текстом - ПП "Ніка-2") звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 30.09.2015 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року у справі № 916/2414/13 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Ніка-2" на ухвалу господарського суду Одеської області від 30.09.2015 року у справі № 916/2414/13 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, ПП "Ніка-2" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року та ухвалу господарського суду Одеської області від 30.09.2015 року у справі № 916/2414/13, а матеріали справи направити до місцевого господарського суду для розгляду позовної заяви, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 1, 2, 21 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 25.01.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролова А.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга Приватного підприємства "Ніка-2" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 04.02.2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.02.2016 року, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд касаційної скарги до 11.02.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом розгляду у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення районної ради, ухваленого 07.09.2001 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 07.11.2001 року, з підстав їх невідповідності вимогам законодавства щодо розпорядження органами місцевого самоврядування земельними ділянками рекреаційного призначення за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до Білгород-Дністровської районної ради та ФОП ОСОБА_4, за участю третьої особи - Одеської обласної державної адміністрації.

Залишаючи без розгляду позовну заяву заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора місцевий господарський суд виходив з того, що земельна ділянка площею 0, 9872 га, яка надана ФОП ОСОБА_4 у користування із земель запасу Білгород-Дністровської районної ради на Будацькій косі біля селища Затока для забудови та обслуговування бази відпочинку "Лідія", відноситься до земель державної власності, а відтак, на момент звернення прокурора до господарського суду з даним позовом, саме на Одеську обласну державну адміністрацію державою було покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій з розпорядження цією земельною ділянкою відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором неправильно визначено позивача - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Ніка-2" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 30.09.2015 року у справі в порядку ст. 91 ГПК України.

За приписами ч. 1 ст. 91 ГПК України апеляційну скаргу мають право подати не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Судом апеляційної інстанції вірно вказано про те, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст.80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно змісту апеляційної скарги ПП "Ніка-2" вказує те, що суміжна земельна ділянка площею 1, 3973 га належить на праві приватної власності ПП "Ніка-2", існування протиправного договору в сукупності з постійним зловживанням орендаря за рахунок проведення забудови на земельній ділянці, яка знаходиться у неї в оренді, впливає на право належного розпорядження земельною ділянкою ПП "Ніка-2" в частині проведення будівництва та узгодження міста розташування споруд з суміжними земельними ділянками, є постійною загрозою для власності ПП "Ніка-2" з боку ФОП ОСОБА_4

В той же час, як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога заступника прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до Білгород-Дністровської районної ради та ФОП ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення ради, яким ФОП ОСОБА_4 було надано в довгострокову оренду земельну ділянку площею 0, 9872 га для забудови та обслуговування бази відпочинку "Лідія", та визнання недійсним укладеного між відповідачами у справі на його підставі договору оренди зазначеної земельної ділянки від 07.11.2001 року, стороною якого скаржник не є, а тому апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, предмет розгляду даної справи не стосується прав і обов'язків скаржника, відповідно оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції не могли бути вирішені питання про права і обов'язки ПП "Ніка-2".

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що скаржник не був учасником господарських правовідносин, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції, якому згідно з ст. ст. 24, 27 ГПК України надане право залучення до участі у справі іншого відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що скаржником не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування, обставин стосовно наявності правових підстав вважати, що рішення суду з даного спору може вплинути на права та обов'язки ПП "Ніка-2", з огляду на предмет та підставу заявленого позову та приписи чинного законодавства, про що і було вказано судом першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні численних клопотань ПП "Ніка-2" про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.