Постанова ВГСУ від 11.02.2016 року у справі №914/4518/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Справа № 914/4518/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 рокуу справі№ 914/4518/14Господарського судуЛьвівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доЛьвівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"простягнення 3 537 316, 84 грн. пені, 1 139 114, 47 грн. 3 % річних та 5 319 364, 91 грн. збитків внаслідок інфляції

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_4 дов. № 14-94 від 18.04.2014 року,- відповідача:ОСОБА_5 дов. №10-1 від 04.01.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (далі за текстом - Львівське КП "Залізничнетеплоенерго") про стягнення 3 537 316, 84 грн. пені, 1 139 114, 47 грн. 3 % річних та 5 319 364, 91 грн. збитків внаслідок інфляції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.08.2015 року у справі № 914/4518/14 позовні вимоги задоволено частково: задоволено частково. стягнуто з Львівського КП "Залізничнетеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 126 421, 47 грн. - пені, 164 853, 00 грн. - інфляційних втрат, 23 493, 36 грн. - 3 % річних.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2015 року в частині відмови у стягненні пені у розмірі 3 410 895, 01 грн., 3 % річних у розмірі 1 115 621, 11 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 154 511, 91 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у справі № 914/4518/14 апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у справі № 914/4518/14 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 3 410 895, 01 грн., 3 % річних у розмірі 1 115 621, 11 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 154 511, 91 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 530, 549, 550, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, 4, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 28.01.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролова А.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 11.02.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.02.2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Львівське КП "Залізничнетеплоенерго" (покупець) уклали договір № 13/3370-ТЕ-21 про закупівлю природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору; газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Положеннями п. 1.2 вказаного Договору сторони визначили, що продавець передає покупцю в період з 01.01.2013 по 31.12.2013 природний газ в обсязі до 54 654, 508 тис. куб. м.

Згідно п. 3.1. Договору ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість; до сплати за 1 000 куб. м природного газу - 1 091 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.; загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 59 628 068, 23 грн., крім того ПДВ - 11 925 613, 64 грн., разом з ПДВ - 71 553 681, 87 грн.

Відповідно до пп. 3.1.1. Договору ціна за 1000 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом; у разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Пунктами 4.1., 5.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Термін поставки газу: з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно.

Положеннями пп. 6.1.1. Договору сторони визначили, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Згідно п. 7.3. Договору разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє у частині поставки газу до 31.12.2013 р. включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на виконання умов вказаного Договору поставило Львівському КП "Залізничнетеплоенерго" за період з січня по грудень 2013 року природний газ в обсязі 47 728, 050 тис. куб. м на загальну суму 62 485 536, 11 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Львівське КП "Залізничнетеплоенерго" оплатило поставлений природний газ в повному обсязі, однак в порушення умов договору періодично прострочувало оплату поставленого газу.

Підставою для звернення до суду ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стало порушення Львівським КП "Залізничнетеплоенерго" зобов'язань за договором 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21 щодо строків розрахунків за спожитий природний газ в січні - грудні 2013 року і позивач просив стягнути з відповідача пені в розмір 3 537 316, 84 грн., 3 % річних в розмірі 1 139 114, 47 грн., збитків внаслідок інфляції в розмірі 5 319 364, 91 грн.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.