ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2016 року Справа № 910/7266/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Куровського С.В., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Агро"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.12.2015
у справі№ 910/7266/14 господарського суду міста Києваза заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агромісто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"пробанкрутство розпорядник майнаГусар І.О.в судовому засіданні взяли участь представники :
Гусара І.О. - Карпунов І.О., ТОВ "Лотуре-Агро" - Чирський Ю.В., Будник К.А.; ТОВ "ІСТ Грейнс" - Луцюк В.В., ТОВ "Діамант-Агро" - Мартинюк О.М., Поддимай А.Б.; ПАТ "Укргазбанк" - Цурка Н.О.; ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" - Полховська Н.М.
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (далі - ТОВ "Лотуре-Агро"), визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромісто", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна боржника, заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.
Розпорядник майна ТОВ "Лотуре-Агро" арбітражний керуючий Гусар І.О. звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними договору застави від 03.09.2013, що укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Лотуре-Агро" та п.1.5, 1.6., 1.7 договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 18.04.2014, що укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Діамант-Агро". В обґрунтування позовної заяви розпорядник майна посилався на ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та зазначив, що договір застави від 03.09.2013 суперечить ч.1 ст.520 ЦК України, а п.1.5, 1.6., 1.7 договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 18.04.2014 суперечать ст.203, 215 ЦК України. В доповненнях до позовної заяви, заявник посилався на те, що договір застави та договір відступлення права вимоги не містить істотних умов, не посвідчений нотаріально, суперечить ст.25 Закону України "Про оренду землі".
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.08.2015 (суддя Пасько М.В.) задоволено заяву розпорядника майна ТОВ "Лотуре-Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О.; визнано недійсним договір застави від 03.09.2013, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Лотуре-Агро"; визнано недійсним пункти 1.5, 1.6., 1.7 договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 18.04.2014, що укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Діамант-Агро".
Судове рішення мотивоване тим, що, укладаючи договір застави майнових прав оренди земельних ділянок, ТОВ "Лотуре-Агро" (орендар за договорами оренди земельних ділянок) не отримав дозволів у власників земельних ділянок (орендодавців), чим порушив вимоги ч.1 ст.520 ЦК України. Посилаючись на ст.35 ГПК України, судом першої інстанції зазначено, що рішенням господарського суду Сумської області у справі №920/983/14 встановлено, що передача ТОВ "Лотуре-Агро" в заставу ПАТ "Банк Камбіо" права оренди земельних ділянок є неправомірною, а, відтак, ПАТ "Банк Камбіо" неправомірно отримало в заставу право оренди земельних ділянок, а, отже, неправомірно відступило їх ТОВ "Діамант-Агро".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 (колегія суддів: Верховець А.А., Остапенко О.М., Шипко В.В.) ухвалу господарського суду м. Києва від 11.08.2015 скасовано в частині задоволення вимог про визнання недійсними пунктів 1.5, 1.6., 1.7 договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 18.04.2014, що укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Діамант-Агро" і припинено провадження в цій частині; в решті ухвалу господарського суду м. Києва від 11.08.2015 залишено без змін.
В обґрунтування постанови, суд апеляційної інстанції послався на те, що договір застави від 03.09.2013 укладено з порушенням вимог ст.583 ЦК України, оскільки застава права оренди земельних ділянок здійснювалася без згоди власників земельних ділянок, зазначений преюдиціальний факт встановлено під час розгляду справи № 920/983/14 Харківським апеляційним господарським судом. Припиняючи провадження у справі в частині визнання недійсними пунктів 1.5, 1.6., 1.7 договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 18.04.2014, що укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Діамант-Агро", суд апеляційної інстанції послався на ч.1 ст.80 ГПК України та зазначив, що в межах справи про банкрутство на підставі ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги мають заявлятись саме щодо боржника та вчинених саме ним правочинів і підстави, наведені в обґрунтування такого позову мають відповідати тим, що визначені ст.20 Закону.
ТОВ "Діамант-Агро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Діамант-Агро" на ухвалу господарського суду м. Києва від 11.08.2015, скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 11.08.2015 в частині визнання недійсним договір застави від 03.09.2013, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Лотуре-Агро".
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), ст.1, ст.41 ГПК України, ст.583 ЦК України. На думку заявника підстави заявлені розпорядником майна боржника відмінні від визначених ст. 20 Закону, а посилання на порушення вимог ст.583 ЦК України є невірним, оскільки договором оренди не передбачалось будь-яких положень щодо надання згоди власникам земельних ділянок на передачу в заставу майнових прав на земельну ділянку. Крім того, скаржником зазначено, що суд розглядав позовну заяву розпорядника майна за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Частиною 1 ст. 20 Закону визначено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав, зокрема, якщо боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Таким чином, Законом визначено спеціальні правові підстави, відповідно до яких господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство може бути визнано недійсним правочини (договори) боржника, які були вчинені ним протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.
Звернення розпорядника майна боржника із заявою в порядку ст. 20 Закону, зумовлює необхідність встановлення судом наявності чи відсутності підстав, які передбачені саме цією статтею.
Однією із таких підстав, є та, що боржник протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Судами встановлено, що договір застави укладений між боржником та ПАТ "Банк Камбіо" протягом останнього року, що передував порушенню провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лотуре-Агро", внаслідок зазначеного правочину боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог за кредитним договором №487/02-2009 від 08.09.2009, кредитним договором №001/1-2012/840 від 15.02.2012 та договором про надання банківської гарантії №005г-2013/980 від 21.02.2013, укладеними між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Лотуре-Агро".
Як вбачається з умов спірного договору застави предметом застави є право оренди земельних ділянок (майнові права), яке належить ТОВ "Лотуре-Агро" на підставі договорів оренди землі, укладених з власниками земельних ділянок.
Згідно п. 2.3.4. спірного договору, заставодавець зобов'язаний повідомити орендодавців про заставу права оренди земельних ділянок (майнових прав), та перевести на заставодержателя в безспірному порядку заставлені права відповідно до умов цього договору (п.2.3.5.)
Порядок реалізації заставних прав, визначено статтею 3 договору застави. Так, право оренди земельних ділянок переходить до заставодержателя наступного робочого дня з моменту порушення заставодавцем будь-яких умов зобов'язань, вказаних у договорі застави.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
Згідно ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майнові права - це будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Сервіси для юристів