ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2015 року Справа № 910/14557/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля"на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомНаціонального педагогічного університету ім. М.П. Драгомановадотовариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля"простягнення 63 993,15 грн.в засіданні взяли участь представники:
- позивача:Погоріла Л.П.,- відповідача:Горлач В.М.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2014 року Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова земля" (далі - ТОВ "Нова земля") про стягнення 55462,56 грн. основного боргу та 8530,59 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором № 1 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності щодо своєчасної сплати орендної плати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року (суддя Бондарчук В.В.) позов задоволено частково. Присуджено стягнення з ТОВ "Нова земля" на користь Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова 55462,56 грн. основного боргу, 1449,84 грн. пені та 1624,84 грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року (колегія суддів у складі: Ткаченка Б.О. - головуючого судді, суддів: Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.) рішення місцевого господарського суду від 02.10.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Нова земля" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року та рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.01.2008 року між Національним педагогічним університетом ім. М.П. Драгоманова (орендодавець) та ТОВ "Нова Земля" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - обладнання, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 46, на першому-другому поверхах центрального корпусу, вартість якого визначено згідно з актом оцінки на 15.01.2008 року і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 190 958,12 грн.
Згідно з пунктом 3.1, 3.2 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - січень 2008 року 1 113,92 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов"язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (пункт 3.9 договору).
Розділом 5 договору сторони визначили обов"язки орендаря за цим договором, до яких віднесли, в т.ч.: своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісяця до 15 числа надавати позивачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України. На вимогу позивача проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах та оформляти відповідні акти звіряння (п.5.2. 5.8 договору).
Згідно з п. 10.1 Договору, цей договір укладений строком на один рік, з 15.01.2008 року до 15.01.2009 року включно.
Відповідно до п.10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його після умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід"ємною частиною договору при обов"язковій наявності дозволу органу уповноваженого управляти об"єктом оренди.
Правовідносини з оренди державного майна, врегульовуються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", гл. 58 Цивільного кодексу України та відповідними положеннями Господарського кодексу України.
Згідною з приписами ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Приписами ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У відповідності до п. 10.10 Договору, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Враховуючи приписи зазначених статей, а також те, що після припинення договору, як встановлено судами, орендар не повернув об"єкт оренди за договором № 1 від 15.01.2008 року орендодавцю за актом приймання-передачі та продовжував ним користуватись і враховуючи положення п. 3.9 договору, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з орендаря заборгованості по сплаті орендної плати за період з 10.10.2010 року по 10.01.2013 року у розмірі 55462,56 грн.
Щодо доводів скаржника про те, що у нього відсутній обов"язок сплачувати орендну плату за користування індивідуально визначеним майном, що є об"єктом оренди за вказаним договором, з огляду на те, що орендодавець у відповідності до п.2.1 договору не передав орендарю по акту приймання-передавання об"єкт оренди, а отже орендар не вступив у строкове платне користування не можуть братись судом до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах доказами, яким надана належна юридична оцінка судами попередніх інстанцій, зокрема актом приймання-передавання від 01.12.2006 року, платіжними дорученнями про сплату орендної плати за період 2008-2010 року з посиланням на договір № 1 від 15.01.2008 року.
Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Сервіси для юристів