Постанова ВГСУ від 11.02.2015 року у справі №910/13928/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 910/13928/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерея-Алекс"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 рокуу справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лампа Алладіна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Галерея-Алекс"простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у липні 2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лампа Алладіна" звернулось до господарського суду з позовом, у якому з урахування заяви про уточнення позову просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерея-Алекс" 60 000 грн. штрафу та 72 000 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.08.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерея-Алекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лампа Алладіна" 32 000 грн. неустойки, а у задоволені решти вимог відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені судами рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2015 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Строк договору найму майна визначається договором, який може бути достроково припинений у випадках, визначених ст. 781 - ст. 784 ЦК України, зокрема і на вимогу наймодавця.

При цьому зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами договору оренди № 01122011 від 01.12.2011 року, право орендодавця за яким позивач набув на підставі договору від 15.03.2013 року про купівлю-продаж нежитлового приміщення, площею 220,2 кв.м. по вул. Червоноармійська, 48 місто Київ, орендодавець вправі відмовитись від договору у випадках, визначених п. 5.1.3 договору, що має своїм наслідком розірвання договору та зобов`язує орендаря повернути майно на визначених договором умовах (п. п. 7.3, 7.5 договору).

Уклавши 18.03.2013 року угоду № 1 до договору № 01122011 від 01.12.2011 року відповідач визнав право позивача, як орендодавця, а отримавши від нього письмове повідомлення за № 27/03-01 від 27.03.2013 року про дострокове розірвання договору за наведених у листі обґрунтувань звільнив орендоване приміщення 12.04.2013 року, визнавши тим самим правомірність заявлених до нього вимог щодо дострокового розірвання договору.

Розірвання договору має своїм наслідком припинення взаємних зобов`язань сторін, що зобов`язувало відповідача негайно повернути орендоване майно, зокрема і у той додатковий строк, який був наданий орендодавцем.

Порушення обов`язку щодо повернення майна надає наймодавцю право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення, а тому судові рішення у частині стягнення з відповідача 32 000 грн. неустойки є правомірними і підстав для їх скасування за наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.

В решті судові рішення також відповідають дійсним обставинам справи, які виключають право позивача на орендні платежі за березень 2013 року, а відповідно і на стягнення штрафу, а тому відмова у задоволенні цих вимог є законною і обґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко