Постанова ВГСУ від 11.02.2015 року у справі №43/137

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 43/137

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б.М.,суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є.(доповідач у справі)розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києвіна постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року та ухвалуГосподарського суду міста Києва від 30.09.2014 рокуу справі№ 43/137за заявою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. КиєвідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма"пробанкрутство,

В судовому засіданні взяли участь представники:

арбітражний керуючий - Кирик В.К.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 року у справі № 43/137 (суддя Пасько М.В.) задоволено клопотання ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" арбітражного керуючого Кирика В.К.; затверджено звіт про оплату послуг арбітражному керуючому Кирику В.К. за час виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" в період з 08.06.2011 по 30.09.2014р.р. на суму 89 107,64 грн. та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління доходів у місті Києві здійснити оплату послуг арбітражному керуючому Кирику Віктору Кириловичу за час виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" в період з 08.06.2011 по 30.09.2014р.р. на суму 89 107,64 грн.

Постановою від 18 листопада 2014 року Київський апеляційний господарський суд (судді: Разіна Т.І. - головуючий, Остапенко О.М., Шипко В.В.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління доходів у місті Києві у справі № 43/137 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, скаржник Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління доходів у місті Києві звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2014 року у справі № 43/137.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 3-1 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-2, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що Податковим кодексом України не передбачено відповідної статті витрат податкової організації та протокол комітету кредиторів від 29.09.2014 не містить інформації, щодо способу оплати послуг арбітражного керуючого та джерел даних виплату.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за заявою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.04.2011р., порушив провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма".

Ухвалою підготовчого засідання від 08.06.2011р. призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Кирика В.К., визнано вимоги ініціюючого кредитора у розмірі 1 453 800, 44 грн.

Ухвалою попереднього судового засідання Господарського суду міста Києва від 08.12.2011р. затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013р. визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" банкрутом, з наслідками, передбаченими чинним законодавством; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кирика В.К.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що арбітражний керуючий Кирик В.К. з дня винесення ухвали підготовчого засідання від 08.06.2011 в даній справі виконував обов'язки розпорядника майна боржника, а з 06.08.2013, відповідно до постанови Господарського суду міста Києва про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" банкрутом виконував обов'язки ліквідатора банкрута.

30.09.2014 від арбітражного керуючого Кирика В.К. надійшли звіт ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" про проведену роботу у справі № 43/137 з додатками, ліквідаційний баланс, протокол зборів комітету кредиторів ТОВ "Кафафарма" від 29.09.2014, а також звіт ліквідатора про оплату послуг, наданих арбітражним керуючим Кириком В.К. про виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора ТОВ "Кафафарма".

Згідно з приписами статті 4-1 ГПК господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами частини 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 3-1 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Частиною 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство передбачено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів.

Також, відповідно до ч. 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Згідно п. 1-1 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 115 Закону передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.