ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2014 року Справа № 925/483/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівДемидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі)розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана рішення господарського суду Черкаської області від 08.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 р. у справі № 925/483/13 господарського суду Черкаської областіза позовомЧеркаського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській областідоСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроко"простягнення 31 486,20 грн.за участю представників:
прокуратури: Сіромашенко Р.Л.
позивача: не з'явився
відповідача: Головня С.Д.
в с т а н о в и в :
Черкаський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області (надалі - "Інспекція") до господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроко" (надалі - "СТОВ "Агроко") про стягнення 31 486,20 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме самовільного використання водних ресурсів.
Позовні вимоги мотивовані нормами статей 40, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 44, 48, 49, 111 Водного кодексу України та положеннями Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389; надалі - "Методика № 389").
Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.10.2013 р. (суддя Анісімов І.А.) позов задоволено повністю та стягнуто з СТОВ "Агроко" на користь Мельниківської сільської ради Чорнобаївського району 31 486,20 грн. шкоди, а в доход Державного бюджету України - 1 720,50 грн. судового збору.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності здійснення відповідачем забору підземних вод із свердловини у період з 01.01.2012 р. по 29.02.2012 р. за відсутності дозволу, що дає підстави для задоволення позовних вимог на підставі норм законодавства, вказаних прокурором в якості нормативного обґрунтування позову.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 р. (судді Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В., Кропивна Л.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове, яким в позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що факт вчинення відповідачем правопорушення не доведено, оскільки відповідач, в силу приписів статей 21, 23 Кодексу України про надра, мав право видобувати підземні прісні води без спеціальних дозволів, а тому підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення збитків в розмірі 31 486,20 грн. відсутні. Підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції стало неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 08.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства СТОВ "Агроко", на підставі якої складено Акт від 29.02.2012 р.
Під час проведення перевірки Інспекцією встановлено, що СТОВ "Агроко", в порушення вимог статей 48, 49 Водного кодексу України, у період з 01.01.2012 р. по 29.02.2012 р. здійснювало самовільне водокористування за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.
Судами, з посиланням на довідку СТОВ "Агроко" № 217 від 29.02.2012 р., встановлено, що кількість використаної відповідачем води у період з 01.01.2012 р. по 29.02.2012 р. становить 970 м3.
Інспекцією, у відповідності з положеннями Методики № 389, здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних СТОВ "Агроко" державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства за період з 01.01.2012 р. по 29.02.2012 р., який дорівнює 31 486,20 грн., стягнення яких є предметом позову у даній справі.
Колегія суддів зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Сервіси для юристів