ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2014 року Справа № 906/921/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю.,за участю ліквідатора приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" Вознякевич Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ліквідатора приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" Вознякевич Надії Іванівни на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 у справі № 906/921/13 за позовом ліквідатора приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" Вознякевич Надії Іванівни до приватного підприємства "Спільне виробничо-комерційне підприємство "Інтерінвест" та до Корпорації "Поліська Інвестиційна Компанія" про витребування майна, -
встановив:
Ліквідатор приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" Вознякевич Надія Іванівна звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом до приватного підприємства "Спільне виробничо-комерційне підприємство "Інтерінвест" (відповідач 1) та до Корпорації "Поліська Інвестиційна Компанія" (відповідач 2) про витребування майна.
В обґрунтування своїх позовних вимог послалася на те, що майно - цокольний поверх, площею 368,77 кв.м., що являє собою сукупність матеріалів та обладнання, використаних у процесі будівництва об'єкту незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народницькій, 20 в м. Житомирі, яке перебуває у володінні та користуванні Корпорації "Поліська Інвестиційна Компанія" на підставі договору від 28.01.2005 та акту прийому-передач від 18.04.2013, вибуло з володіння позивача поза його волею, тому підлягає поверненню позивачу та включенню до ліквідаційної маси. Позивачем зазначено, що спірне майно було передано відповідачу 1 за договором №11/3 від 28.11.2002, який на його думку є неукладеним. В свою чергу передача відповідачем 1 спірного майна відповідачу 2 відбулася без належної правової підстави, оскільки договори між відповідачем 1 та відповідачем 2 про його передачу є недійсними.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.09.2013 припинено провадження у справі №906/921/13.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.09.2013 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Житомирської області.
Ліквідатор приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" Вознякевич Надія Іванівна звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, п.1-1 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, просить постанову Рівненького апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року скасувати, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.09.2013 року - залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Білошкап О.В., вислухавши пояснення ліквідатора приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" Вознякевич Н.І., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Припиняючи провадження по даній справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, суд першої інстанції послався на відсутність предмету спору, оскільки в процесі розгляду справи позивачем - ліквідатором приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" було подано довідку, в якій повідомлялось, що на виконання ухвали суду від 29.08.2013 р. та ухвал суду від 15.08.2013 р. та від 29.08.2013 р. у справі про банкрутство ПП ВКФ "Геліос" №7/107"Б" поставлено на баланс та включено до ліквідаційної маси спірне майно (а.с. 91).
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані дії ліквідатора підтверджують його правомочність власника щодо вказаного спірного майна і дають підстави вважати про відсутність предмету спору.
Скасовуючи вказану ухвалу та повертаючи справу на розгляд до суду першої інстанції, Рівненський апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції невірно застосував п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки предмет спору існувати не перестав, матеріали справи свідчать про взаємовиключні відомості про облік спірного майна, відповідачі заперечують права власності позивача на спірне майно і в межах цього спору оспорюють права власності на нього.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є майно - цокольний поверх площею 368,77 кв.м., що являє собою сукупність матеріалів та обладнання, використаних у процесі будівництва об'єкту незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народницькій, 20 в м. Житомирі.
Суть доводів позивача полягає у тому, що спірне майно перебуває у володінні та користуванні Корпорації "Поліська Інвестиційна Компанія" на підставі договору від 28.01.2005 та акту прийому-передач від 18.04.2013, вибуло з володіння позивача поза його волею, підлягає поверненню позивачу та включенню до ліквідаційної маси.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі надали суду докази на підтвердження своїх прав на спірний об'єкт незавершеного будівництва, зокрема, договір №11/3 від 28.11.2002, укладений між приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" та відповідачем 1 про пайову участь у будівництві спірного майна, договір від 28.01.2005, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 про передачу у власність спірного майна, довідку про те, що станом на 15.08.2013 на балансі відповідача 2 згідно з актом прийому-передач від 31.01.2005 знаходиться спірне майно.
В свою чергу, позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог, надано докази про перебування спірного майна у володінні приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос".
Дослідивши зазначені докази, суд апеляційної інстанції встановив, що вони містять взаємовиключні відомості про облік спірного приміщення на балансі відповідача Корпорації "Поліська Інвестиційна Компанія" та позивача.
Враховуючи зазначені докази, а також пояснення відповідачів, які заперечують право власності позивача на спірне приміщення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про неврегульованість питання щодо предмету спору та необхідність розгляду справи по суті.
Крім того, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, дії ліквідатора позивача щодо поставлення на баланс та включення спірного майна до ліквідаційної маси не є врегулюванням спору сторонами в процесі розгляду справи та не свідчить про відсутність неврегульованих питань.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для припинення провадження у справі є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 відсутні.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність у справі документів, які містять одночасно взаємовиключні відомості про облік спірного майна та свідчать про відсутність обставин, які б давали підставу про припинення провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ліквідатора приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" Вознякевич Надії Іванівни залишити без задоволення.
Сервіси для юристів