Постанова ВГСУ від 10.12.2014 року у справі №918/517/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 918/517/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Рівненської області від 08.07.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 р.

у справі № 918/517/14 господарського суду Рівненської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення 2 045 600,28 грн.

за участю представників:

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Козак Н.В.;

ТОВ "Рівнетеплоенерго" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 2 045 600,28 грн., у т.ч. 1 830 986,09 грн. основної заборгованості, 141 998,74 грн. пені, 49 020,44 грн. процентів, 23 595,01 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради умов договору № 13/2719-БО-28 від 25.12.2012 р. в частині оплати поставленого йому природного газу у встановлений таким договором строк. При цьому, право вимоги від відповідача виникло в силу умов договору № 13/4015 від 24.09.2013 р. про переведення боргу (а.с.2-4).

Відповідач у справі - ТОВ "Рівнетеплоенерго" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на невірний розрахунок заборгованості за поставлений природний газ. Крім того, відповідач просить застосувати позовну давність до вимоги про стягнення пені. При цьому, відповідач просить зменшити розмір пені, що підлягає стягненню (а.с.67-70, 78-82).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.07.2014 р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 1 830 986,09 грн. основного боргу; 68 955,79 грн. пені; 23 595,01 грн. збитків від інфляції, 49 020,44 грн. процентів річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.95-102).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в установлений договором строк в частині здійснення остаточних розрахунків за поставлений йому природний газ;

- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару у вигляді пені, вимога про стягнення якої обґрунтовано заявлена позивачем. Разом з цим, до зазначеної вимоги застосовано позовну давність та частково відмовлено у її задоволенні. При цьому, суд першої інстанції, користуючись правом, наданим йому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшив розмір пені, що підлягає стягненню, на 50 %;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 р. рішення господарського суду Рівненської області від 08.07.2014 р. залишено без змін (а.с.143-149).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами в частині відмови у стягненні пені, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх в цій частині скасувати, а позовні вимоги задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судами норм матеріального права; порушенням норм процесуального права (а.с.153-160).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.