Постанова ВГСУ від 10.12.2014 року у справі №916/2196/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 916/2196/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"на рішення та постановуГосподарського суду Одеської області від 01.07.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014у справі№ 916/2196/14Господарського судуОдеської областіза позовомПриватного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 23114,84 грнза участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2014 у справі №916/2196/14 (суддя Петров В.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ярош А.І., судді - Аленін О.Ю., Разюк Г.П.) рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2014 у справі № 916/2196/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд ж суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 03.02.2012 гр. ОСОБА_5 підписано з позивачем Заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відтиском печатки на ім'я ФОП ОСОБА_4, в зв'язку з чим Банком відповідачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1.

Відповідно до Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів, Банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого Банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок, встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

У Заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що Клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, тарифами Банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом Клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з Клієнтом через web-сайти Банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений Банком.

Таким чином, ПАТ КБ "Приватбанк" зазначає, що згідно Заяви про відкриття поточного рахунку, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.

Звертаючись до суду з даним позовом, як вірно встановлено судами, ПАТ КБ "Приватбанк" посилався, що відповідачем прострочено виконання своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування від 03.02.2012, у зв'язку із чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 23114,84 грн, з яких: 13235,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 6127,28 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2079,08 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1673,48грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень ст. 11, 14, 202, 509, 626, 1054, 1158 ЦК України, ст. 175 ГК України та, врахувавши відсутність доказів повідомлення відповідача про встановлений розмір кредитного ліміту і отримання кредитних коштів саме відповідачем, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

При цьому, судом взято до уваги, що Заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відтиском печатки на ім'я ФОП ОСОБА_4 було відкрито та підписано гр. ОСОБА_5, а не відповідачем і доказів наявності у зазначеної особи повноважень на відкриття рахунку від імені відповідача позивачем на вимогу суду (ухвала від 10.06.2014) не надано.

Оскаржуючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, позивачем надано копію довіреності від 31.01.2012, виданої гр. ОСОБА_4 на ім'я гр.ОСОБА_5, якою уповноважено останнього, зокрема, на відкриття, закриття банківського рахунку фізичної особи - підприємця, розпорядження цим рахунком. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи розгляд справи в апеляційному порядку зазначив, що оскільки позивачем не подано доказів наявності повноважень гр. ОСОБА_5 на відкриття від імені ФОП ОСОБА_4 рахунку в ПАТ КБ "ПриватБанк" у першій інстанції, а надано лише в апеляційній інстанції та не обґрунтовано неможливість подання цієї довіреності при розгляді справи місцевим господарським судом, суд дійшов висновку про неприйняття згаданої довіреності в якості належного та допустимого доказу при апеляційному розгляді справи.

Водночас, суд, керуючись нормами ст. 99, 101 ГПК України, зробив висновок, що доводи апелянта про надання відповідачеві кредиту у сумі 13300,00 грн, та відповідно використання ним зазначених коштів, з посиланням на банківську виписку по рахунку відповідача, не приймаються до уваги, оскільки позивачем не доведено, що саме відповідачка отримала спірні кошти на підставі договору .

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно зі ст. ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.