ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2014 року Справа № 910/18465/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Геркулес"на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 14.10.2014у справі Господарського суду№ 910/18465/14 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк кредит Дніпро"до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика" 2. Приватного акціонерного товариства "Геркулес"прозвернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення боргуу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Бальчос П.В.;- відповідачів 1. повідомлений, але не з'явився; 2. Куренний С.В.;ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2014 у справі № 910/18465/14 (суддя Паламар П.І.) на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами було повернуто позивачу, з підстав порушення останнім правил об'єднання позовних вимог, оскільки сумісний їх розгляд буде перешкоджати з'ясуванню прав та взаємовідносин сторін.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 910/18465/14 (судді Ю.Л. Власов, Г.В. Корсакова, О.О. Хрипун) скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2014 у справі № 910/18465/14; матеріали апеляційного оскарження направлено до Господарського суду міста Києва.
Приватне акціонерне товариство "Геркулес", не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 910/18465/14, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Публічне акціонерне товариство "Банк кредит Дніпро" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Геркулес" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 910/18465/14 залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Публічне акціонерне товариство "Банк кредит Дніпро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика" (далі - відповідач 1) та до Приватного акціонерного товариства "Геркулес" (далі - відповідач 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на підставі договору іпотеки № 300611-I/1 від 30.06.2011, та стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором на підставі договору поруки № 300611-П/1 від 30.06.2011.
Частиною 1 ст. 58 ГПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
У п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судам першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 зазначено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки). Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги заявлені до відповідачів за договорами поруки та іпотеки, які укладені окремо між кожним з них та банком на забезпечення виконання кредитного зобов'язання. Тобто, цивільні права та обов'язки між ПАТ "Банк кредит Дніпро" та кожним із відповідачів виникли на підставі відповідних окремих договорів.
Враховуючи положення наведених вище статей та роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правильно повернув позов без розгляду з огляду на те, що джерелом і підставами виникнення спірних правовідносин сторін є різні господарські договори, кожен із яких породжує різні взаємні права та обов'язки сторін.
Крім того, позивач в позовній заяві об'єднав позовні вимоги обравши при цьому різні способи захисту, не пов'язані між собою, такі як звернення стягнення шляхом визнання права власності та стягнення солідарно заборгованості.
Наведене свідчить про правильне застосування місцевим господарським судом пункту 5 частини 1 статті 63 ГПК України при поверненні позову без розгляду.
В той же час, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 104 ГПК України, скасував ухвалу суду першої інстанції, яка прийнята згідно із нормами процесуального права.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 910/18465/14 підлягає скасуванню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 05.09.2014 у справі № 910/18465/14 - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Сервіси для юристів