Постанова ВГСУ від 10.12.2014 року у справі №53/22-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 53/22-07 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.09.2014у справі Господарського суду№ 53/22-07 Харківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:1) Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Прогрес" Харківської державної зооветеринарної академії, 2) Малоданилівської селищної ради, 3) Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, 4) Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області 1) 1) Харківська державна зооветеринарна академія, 2) Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, 3) Комунальне підприємство технічної інвентаризації "Інвенрос"провизнання права власності

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з'явились;відповідача-1: відповідача-2: відповідача-3: відповідача-4: третьої особи-1: третьої особи-2: третьої особи-3:не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про:

- визнання за нею права власності на самовільно збудоване нежитлове приміщення корівника літ. А-1, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Караван, загальною площею 1884,6 м. кв.;

- зобов'язання Комунального підприємства "Дергачівське районне бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності та видати відповідні правовстановлюючі документи на самовільно збудоване нежитлове приміщення корівника літ. А-1, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Караван, загальною площею 1884,6 м. кв.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала тим, що нею було самовільно збудовано придатне до експлуатації нежитлове приміщення корівника. Клопотання ФОП ОСОБА_1 прийняти розпорядження про видачу свідоцтва на право власності на новозбудовану будівлю корівника Малоданилівською селищною радою залишено без відповіді та задоволення, тому право власності на цю будівлю має бути визнано за нею у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.04.2007, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2014 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 та рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2007 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

03.06.2014 ФОП ОСОБА_1 звернулась з заявою про уточнення позовних вимог (т. 3, а.с. 8-10), якою змінила первісні позовні вимоги та просила суд:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу від 02.03.2006 нежитлового приміщення корівника, який знаходиться за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Караван, загальною площею 1 806,6 м. кв.;

- визнати право власності за ФОП ОСОБА_1 на нежитлове приміщення корівника літ. А-1, який знаходиться за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Караван, загальною площею 1 884,6 м. кв.;

- зобов'язати Реєстраційну службу Дергачівського районного управління юстиції Харківської області зареєструвати право власності та видати відповідні правовстановлюючі документи за ФОП ОСОБА_1 на нежитлове приміщення корівника літ. А-1, який знаходиться за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Караван, загальною площею 1 884,6 м. кв.

Змінені позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, посилаючись на ст. 182 ЦК України та ст. ст. 3, 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обґрунтовувала тим, що між нею та Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Прогрес" Харківської державної зооветеринарної академії (далі - ДП "Прогрес") 02.03.2006 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення корівника який знаходиться за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Караван, загальною площею 1 806,6 м. кв.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2014 заяву позивача про уточнення позовних вимог від 03.06.2014 задоволено та прийнято до розгляду як остаточну редакцію позовних вимог. За клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості четвертого відповідача Реєстраційну службу Дергачівського районного управління юстиції Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2014 (суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено.

Вказане рішення прийнято з мотивів, викладених ФОП ОСОБА_1 у заяві про уточнення позовних вимог від 03.06.2014. При цьому, місцевий господарський суд визнав ФОП ОСОБА_1 добросовісним набувачем спірного нерухомого майна на підставі укладеного 02.03.2006 між нею та ДП "Прогрес" договору купівлі-продажу нежитлового приміщення корівника, який судом за сукупністю матеріалів справи, в порядку ч. 2 ст. 220 ЦК України визнано дійсним.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 (колегія суддів: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Барбашова С.В.) апеляційну скаргу Харківської державної зооветеринарної академії задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2014 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові. Апеляційну скаргу ДП "Прогрес" залишено без розгляду.

Вказану постанову мотивовано неможливістю визнання спірного договору дійсним, оскільки в ньому не уточнюється та не ідентифікується об'єкт купівлі-продажу, його фактичне місцезнаходження (вилиця, номер, інші позначення), купівельна ціна та порядок розрахунків, а в матеріалах справи відсутні докази правомочності продавця щодо розпорядження спірним майном. Окрім того, такий договір підлягає не тільки нотаріальному посвідченню, але й державній реєстрації, що виключає можливість визнання його дійсним в порядку ч. 2 ст. 220 ЦК України. Залишення апеляційної скарги ДП "Прогрес" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обґрунтовано встановленням в процесі перегляду справи в апеляційному поряду обставин відсутності відповідних повноважень у особи, яка підписала апеляційну скаргу.

ФОП ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2014. Викладені у касаційній скарзі вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. 182 ЦК України, ст. ст. 92, 122, 125, 126 Земельного кодексу України, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України та ст. ст. 27, 32-34 ГПК України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Однак, прийняті за результатами нового розгляду справи судові рішення зазначеним вимогам не відповідають з огляду на наступне.