Постанова ВГСУ від 10.11.2016 року у справі №920/234/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року Справа № 920/234/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Яценко О.В.суддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шалигинське"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі№ 920/234/16 Господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аратта-Агро"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шалигинське"простягнення 5 932 921,68 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились,- відповідача:Андраш А.О. дов. від 06.09.2016

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аратта-Агро" (далі за текстом - ТОВ "Аратта-Агро") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шалигинське" (далі за текстом - ТОВ "Шалигинське") про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №01/12/12 від 01.12.2012 у розмірі 3 151 341,88 грн., 3% річних у розмірі 271 128,21 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 510 451,49 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 88 993,83 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.08.2016 у справі №920/234/16 (колегія суддів у складі: головуючий - Джепа Ю.А., Коваленко О.В., Яковенко В.В.) позовні вимоги ТОВ "Аратта-Агро" задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Шалигинське" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 09.08.2016 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі №920/234/16 (колегія суддів у складі: головуючий - Шепітько І.І., Россолов В.В., Тихий П.В.) апеляційну скаргу ТОВ "Шалигинське" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 09.08.2016 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Шалигинське" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням доповнень, просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 09.08.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі №920/234/16, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 526, 613, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 34, 38 Господарського процесуального кодексу України, ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Ухвалою від 02.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Ходаківської І.П. касаційну скаргу ТОВ "Шалигинське" прийнято до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.11.2016.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.2012 між ТОВ "Аратта-Агро" (продавець) та ТОВ "Шалигинське" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 01/12/12, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався у порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві зерно кукурудзи урожаю 2012 року у кількості 1 643 т 535 кг (сільськогосподарська продукція), а покупець прийняти та оплатити цю сільськогосподарську продукцію.

Згідно з умовами п. 1.2. даного договору місцем передання продукції продавцем покупцю є елеватор покупця за адресою: Сумська область, м. Глухів, вул. Рильський Шлях, 1-а.

У розділі 2 договору купівлі-продажу від 01.12.2012 сторони погодили ціну та умови розрахунку за договором. Так, ціна однієї тони зерна кукурудзи врожаю 2012 року становить 1606,00 грн., з урахуванням ПДВ (пункт 2.1.).

Відповідно до пункту 2.2. договору покупець проводить оплату продукції у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Оплата проводиться у національній валюті упродовж 10 банківських днів після отримання покупцем сільськогосподарської продукції у продавця на підставі виставленого ним рахунку (пункт 2.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога ТОВ "Аратта-Агро" про стягнення з ТОВ "Шалигинське" боргу за договором купівлі-продажу №01/12/12 від 01.12.2012 у розмірі 3 151 341,88 грн., 3% річних у розмірі 271 128,21 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 510 451,49 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, зокрема передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої, однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець, постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона - продавець, передає або зобов'язується передати товар у власність другій стороні - покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами п. 1 ст. 692 цього ж Кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не визначено договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання починається з моменту прийняття товару або товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому видаткова накладна, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, у разі коли вона відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 вказаного Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.