Постанова ВГСУ від 10.11.2015 року у справі №925/1073/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 925/1073/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз»на постановувід 02.09.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№925/1073/15 господарського суду Черкаської областіза позовомПАТ «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз»доУправління державної служби охорони при УМВС України у Черкаській областіпростягнення 43 390,47 грн.

за участю представників:

позивача: Пахомової О.А., дов. від 13.12.2014 №1580;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.07.2015 (суддя Г. Скиба), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 (судді Н. Калатай, В. Рябуха, Л. Ропій) в задоволенні позову про стягнення 43 390,47 грн. пені та штрафу - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» - позивач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 28.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи. Судами недотримано вимог ст.ст. 42,33 ГПК України та не спростовано доводів позивача про наявність підстав для задоволення позову. Судами також неправильно застосовано ст.ст. 530,610 ЦК України. Як наслідок, висновок судів про те, що відповідач не мав змоги вчасно приступити до виконання своїх обов'язків по договору з вини позивача є безпідставним. Судами також не надано належної юридичної оцінки договору 13.03.2015 та не з'ясовано його правову природу. Застосування судами до спірних правовідносин приписів ст.ст. 936,955 ЦК України суперечить змісту зобов'язань, передбачених ст.978 ЦК України та договором від 13.03.2015.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив відповідача, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

13.03.2015 позивач як замовник та відповідач як виконавець уклали договір про закупівлю послуг № 1503000145 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати послуги, пов'язані з особистою безпекою (охорона об'єктів лінійної частини магістральних газопроводів УМГ "Черкаситрансгаз" (код ДК 016-2010 - 80.10.1), а позивач - прийняти та своєчасно оплатити їх вартість.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна Договору становить 3 199 089,66 грн. в тому числі ПДВ 533 181,61 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору строк надання послуг - протягом 14 місяців з дня підписання Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору місце надання послуг визначається додатком №3 Договору - "Дислокація об'єктів", та актами приймання об'єктів під охорону, які спільно складаються позивачем та відповідачем при укладенні Договору.

В пункті 5.3 Договору сторонами погоджено, що надання послуг на об'єктах позивача здійснюється шляхом патрулювання за попередньо визначеним та узгодженим маршрутом в тих районах Черкаської області або Вінницької, Київської, Кіровоградської, Полтавської, Хмельницької областей, де знаходяться об'єкти лінійної частини магістральних газопроводів позивача.

Пунктом. 6.1 Договору сторони обумовили, що передача об'єкта під охорону (з-під охорони) здійснюється після спільного їх обстеження уповноваженими представниками позивача та відповідача, за результатами якого складається Акт прийому-передачі Об'єкта під охорону (з-під охорони), що скріплюється печаткою позивача та відповідача, підписами їх керівників або уповноваженими ними представниками (особами, що мають підтвердження повноважень на підписання ними даних документів).

Згідно з п. 7.4 Договору за порушення строків надання послуг відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,1% вартості послуг з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що відповідач за умовами Договору мав надавати послуги з охорони починаючи з 14.03.2015, а приступив до виконання своїх договірних зобов'язань починаючи з 10.04.2015, тобто з пропуском 27 днів.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документальними доказами, а саме підписаними обома сторонами і завіреними їхніми печатками актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг за квітень 2015 № Т-00000745 та № Зол-001851 на загальну суму 157 701,60 грн., які підписані сторонами 30.04.2014, і відповідачем не заперечуються.

Позивач вважає, що вказане порушення умов Договору є підставою для застосування до відповідача обумовленої Договором (п.п. 7.4, 7.3) відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за умовами Договору передача об'єкта під охорону має бути зафіксована двостороннім актом, а відтак, обов'язок відповідача з надання послуг охорони наступає лише після підписання сторонами відповідного акту.

Матеріали справи не містять доказів підписання сторонами вказаного акту, так само як не містять і доказів того, що його непідписання в період з 14.03.2015 (дата, коли, на думку позивача, відповідач мав приступити до виконання обов'язків) по 10.04.2015 (дата, коли відповідач приступив до виконання своїх обов'язків) була наслідком дій лише відповідача, тобто того, що відповідач фактично ухилявся від виконання свого обв'язку по підписанню такого акту.

Суди дійшли висновку, що за відсутності факту прийняття об'єкту під охорону у порядку, встановленому Договором, у відповідача не виникало договірного зобов'язання з надання послуг охорони, а відтак, він не може вважатися таким, що порушив строк виконання договірного зобов'язання. Відповідно, позивач безпідставно вимагає застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Укладання договорів про охорону майна врегульовано ЗУ "Про охоронну діяльність", ст.978 ЦК України, Главою 66 ЦК України (оскільки договір про охорону майна відноситься до спеціальних видів зберігання) та положеннями ЦК України та ГК України про зобов'язання та договір.