Постанова ВГСУ від 10.11.2015 року у справі №918/36/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 918/36/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Вовк І.В., Могил С.К. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 у справі № 918/36/15 господарського суду Рівненської областіза позовомУправління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської радидоРівненського обласного благодійного фонду "Відвага"третя особаРівненська міська радапрозвільнення приміщення з незаконного володіння,за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Гукасяна С.Т., Савінкової Т.Ф.,

третьої особи: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненського обласного благодійного фонду "Відвага" про звільнення нежитлового приміщення загальною площею 289, 5 м2 з незаконного володіння, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 15.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.04.2015 позов задоволено, зобов'язано відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 15, загальною площею 289, 5 м2.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Рівненську міську раду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове - про відмову в позові.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційного суду, а також рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (орендодавцем) та Рівненським обласним благодійним фондом "Відвага" (орендарем) 24.01.2012 укладено договір оренди нежитлового приміщення №1989.

Згідно з п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 15, загальною площею 289,5 м2, яке перебуває на балансі Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Відповідно до п. 1.2. договору напрям використання орендованого майна: розміщення закладу, призначеного для тимчасового чи постійного перебування, харчування бездомних громадян.

Відповідно до п. 2.3. договору у разі припинення чи розірвання договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом трьох робочих днів з дня припинення чи розірвання договору в такому ж стані, в якому воно було отримане, про що сторонами складається акт прийому-передачі майна.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що строк останнього встановлюється на два роки одинадцять місяців - з 24.01.2012 по 23.12.2014.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що останній вважається припиненим з моменту закінчення дії договору при умові наявності заяви однієї зі сторін про припинення договору оренди приміщення не пізніше одного місяця після дня закінчення строку його дії.

Згідно з п. 10.2 договору останній припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Позивачем 21.11.2014 надіслано відповідачу повідомлення про припинення договору оренди нежитлового приміщення у зв'язку із закінченням терміну його дії. У вказаному листі, крім іншого, позивач просив забезпечити повернення майна, що було предметом договору 29.12.2014 о 10:00 годині.

Листом № 08-1076 від 24.12.2014 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою звільнити приміщення.

Представниками позивача 29.12.2014 складено акт № 298, в якому зазначено, що представник відповідача відмовився передати приміщення, оскільки немає можливості влаштувати на проживання у іншому місці бездомних громадян, які зараз тимчасово проживають в орендованому приміщенні.

Станом на 29.12.2014 нежитлові приміщення не передані позивачу, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач всупереч умовам договору та чинному законодавству відмовився повертати орендовані приміщення орендодавцю, у зв'язку з чим позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення приміщення відповідачем можливе лише за умови надання останньому іншого приміщення, що випливає з положень ст. 47 Конституції України та ст.ст. 5,18,19 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей". Крім цього, апеляційний господарський суд послався на постанову Верховного Суду України № 6-39цс15 від 18.03.2015, у якій наголошено, що ч. 2 ст. 109 Житлового кодексу України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.