Постанова ВГСУ від 10.09.2015 року у справі №911/5353/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Справа № 911/5353/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"на постанову та рішення Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 господарського суду Київської області від 19.02.2015у справі№ 911/5353/14за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" 2)Фермерського господарства "Меркурій" стягнення коштівза участю представників сторін:позивача: відповідача-1: відповідача-2:ОСОБА_4 не з'явився не з'явивсяВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 19.02.2015 (суддя Лопатін А.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") задоволено частково: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (далі - ТОВ "ПК Трейдсервісгруп") та Фермерського господарства "Меркурій" (далі - ФГ "Меркурій") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 1 969,18 грн 3% річних, 3 377,05 грн інфляційних втрат, 1 000 грн витрат на адвоката та 1 825,53 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 (судді: Самсін Р.І., Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.) рішення скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи № 39/31 доказами, рішенням господарського суду Донецької області від 04.06.2008 у цій справі позовні вимоги ТОВ "Тридента Агро" до ФГ "Меркурій" про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто із ФГ "Меркурій" на користь ТОВ "Тридента Агро" 121 700,54 грн - основного боргу, 21 738,66 грн - пені, 9 849,04 грн - штрафу, 2 274,55 грн - 3% річних, 25 017,94 грн - інфляційних втрат, 10 361,54 грн - витрат на оплату послуг адвоката.

На виконання даного рішення 17.06.2008 видано наказ виконавче провадження щодо примусового виконання якого закінчено 08.08.2008.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.10.2008 у справі № 15/128 позовні вимоги ТОВ "Тридента Агро" до ФГ "Меркурій" про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто із ФГ "Меркурій" на користь ТОВ "Тридента Агро" 8 392,68 грн - пені, 1 067,37 грн - 3% річних, 5 780,12 грн - індексу інфляції, 152,40 грн - витрат зі сплати держмита, 117,81 грн - інформаційно-технічних витрат.

На виконання даного рішення 07.11.2008 видано наказ, який не виконано, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

26.01.2011 між ТОВ "Тридента Агро" (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № 226-ТА відповідно до п. 1.1. якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фермерським господарством "Меркурій" зобов'язання щодо сплати розміру грошової суми, набутих первісним кредитором на підставі рішення господарського суду Донецької області від 04.06.2008 у справі № 39/31 та рішення господарського суду Донецької області від 28.10.2008 у справі № 15/128, що набрали законної сили, у зв'язку із їх неналежним та/або несвоєчасним виконанням боржником.

26.01.2011 між ТОВ "Тридента Агро" (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (новий кредитор) підписано акт прийому-передачі документів.

02.07.2012 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (первісний кредитор) та ТОВ "Ніко-тайс" (новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № 148/07-12, відповідно до п. 1.1. якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ФГ "Меркурій" зобов'язання щодо сплати розміру грошової суми, набутих первісним кредитором на підставі рішення господарського суду Донецької області від 04.06.2008 у справі № 39/31 та рішення господарського суду Донецької області від 28.10.2008 у справі № 15/128, що набрали законної сили, та угоди № 226-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011.

02.07.2012 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (первісний кредитор) та ТОВ "Ніко-тайс" (новий кредитор) підписано акт прийому-передачі документів.

01.11.2014 на адресу ФГ "Меркурій" направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

07.04.2014 між ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) та ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" (кредитор) укладено договір поруки № 07-04-2014-52, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ФГ "Меркурій" обов'язку сплати 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ "Меркурій" грошового зобов'язання згідно рішення господарського суду Донецької області від 04.06.2008 у справі № 39/31 та рішення господарського суду Донецької області від 28.10.2008 у справі № 15/128, котрі вступили в законну силу.

Звертаючись з позовом до суду та посилаючись на ст. 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з ФГ "Меркурій" та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" солідарно 2 042,76 грн 3% річних та 3 377,05 грн інфляційних втрат.

Дані суми нараховані позивачем: за 52 дні прострочення платежу в сумі 161 230,32 грн. по виконанню рішення господарського суду Донецької області від 04.06.2008 у справі № 39/31; за 2 186 дня прострочення платежу в сумі 7 657,70 грн по виконанню рішення господарського суду Донецької області від 28.10.2008 у справі № 15/128.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача, лише виправив зроблений ним невірний арифметичний розрахунок 3% річних.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що дія ст. 625 ЦК України регулює зобов'язальні відносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. З огляду на це, апеляційний суд скасував рішення місцевого господарського суду повністю та відмовив в позові.

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Як вбачається із заявлених позовних вимог проценти річні та інфляційні втрати нараховані позивачем як на суму основного боргу, так і на пеню та штраф.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В той же час правова природа штрафу та пені зовсім інша. Штраф та пеня - це види забезпечення виконання зобов'язання (ст.ст. 546, 549 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.