ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2014 року Справа № 916/944/14
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Жукової Л.В. - головуючий (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши касаційну скаргиДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на рішеннягосподарського суду Одеської області від 20.06.2014р.та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 р.у справі № 916/944/14 господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Іллічівська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"простягнення 486 922,54 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: Мишко О.В. (дов. від 13.07.2014р.), Остапов В.В. (дов. від 05.05.2014р.);
відповідача: Пуленко К.М. (дов. від 25.12.2013 р.),
ВСТАНОВИВ:
У березні 2014р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі по тексту - Адміністрація портів) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" /далі - порт/ про стягнення 486922,54 грн. заборгованості за договором майнового сервітуту від 30.09.2013р. №641-0/101-П-ІЛФ-13.
Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України та ст. 193 ГК України, мотивовані тим що відповідач порушив умови договору щодо оплати права обмеженого користування гідротехнічною спорудою, розташованою в акваторії порту, а саме причалом №2 довжиною 300 метрів (архівний номер паспорту 85104) за вересень- грудень 2013р..
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.2013 року (суддя Власова С.Г.) позов задоволено з підстав його обґрунтованості.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року (головуючий суддя: Разюк Г.П., судді: Колоколова С.І., Петрова М.С.), рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2014р. у справі №916/944/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - без задоволення.
Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовти повністю.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
Позивач скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2013р. сторонами укладено договір майнового сервітуту № 641-0/101-П-ІЛФ-13, за умовами якого Адміністрація портів на визначених договором умовах оплати, надає порту право обмеженого користування належними їй гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал №2, а той щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку здійснює оплату. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці (п. 2.3.Договору).
Відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".
Пунктом 3 Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. №163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів.
Пунктом 7 предписано після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі. Актом приймання-передачі від 13.06.2013р. №482/19 до Адміністрації були передані основні засоби Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" згідно з розподільчим балансом станом на 13.06.2013р., в т.ч. причали Іллічівського морського порту.
Судами встановлено, що об'єкт сервітуту знаходиться на обліку у Адміністрації, яка реалізовує відповідні повноваження особи, у якої знаходиться державне майно в господарському віданні і це право зареєстроване відповідно до вимог Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з 10.04.2014р..
Сервітуарій зобов'язаний своєчасно та на умовах цього договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом (п.3.2. Договору).
За невиконання (неналежне) виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п.4.1. Договору).
Сторони передбачили, що договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 21.08.2013р. у відповідності до ст. 631 ЦК України. Договір діє до 31.12.2013р., але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору).
Означений договір сторонами у подальшому недійсним не визнавався, отже відповідно до ст.629 ЦК України він є обов'язковим до виконання.
Позивач умови договору виконав у повному обсязі, про що за період вересень - грудень 2013р. виставив відповідачу рахунки до оплати на загальну суму 486922, 54 грн.: №пр/4441 від 30.09.2013р на суму 150103,93 грн., №пр/9351 від 31.10.2013р. на суму 113493,23 грн., №пр/9373 від 30.11.2013р. на суму 109832,15 грн., №пр/12 864 від 31.12.2013р. на суму 113493.23 грн., які порт не оплатив. Розмір плати за сервітут визначено відповідно до п.2.1 та зафіксовано сторонами в п.2.2 договору.
Посилання скаржника на приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в частині державної реєстрації права користування (сервітуту) не спростовують наведеного, а тому не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги.
Доводи скаржника, які по суті стосуються переоцінки обставин справи та доказів у справі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано ними відхилені, не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі. Так, відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Сервіси для юристів