Постанова ВГСУ від 10.08.2016 року у справі №920/1053/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 920/1053/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівБарицької Т.Л., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській областіна рішення та постановуГосподарського суду Сумської області від 03.12.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2016у справі№ 920/1053/15Господарського судуСумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Сумихімпром"доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській областіпророзірвання договору орендиза участю представників:

позивача: Фанта Т.О., дов. від 29.12.2015;

відповідача: Єфіменко О.А., дов. від 17.05.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.12.2015 у справі №920/1053/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Джепа Ю.А., судді - Зайцева І.В., Збражевський Ю.О.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Фоміна В.О., судді - Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) рішення Господарського суду Сумської області від 03.12.2015 у справі №920/1053/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) 24.04.2000 укладений договір оренди державного майна №16 строком дії з 01.05.2000 по 05.05.2009. В подальшому сторонами укладено 19 додаткових угод до договору, якими змінено ряд його умов, зокрема, продовжено строк дії договору до 01.04.2019.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата визначається згідно з п.10 Методики розрахунків і порядку використання плати за оренду державного майна, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить 1 гривню за рік. Строків (термінів) внесення Орендарем суми орендної плати договором та додатковими угодами не визначено.

Відповідно до п. 5.4 договору, Орендар зобов'язався застрахувати орендоване майно в порядку, визначеному чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що 19.12.2014 позивачем надано відповідачеві рахунок-фактуру № 10414 на оплату орендної плати за спірним договором на суму 1,20 грн (з ПДВ) за 2014 рік. Позивачем також була пред'явлена відповідачу вимога від 05.03.2015 № 15-1597 щодо оплати, в тому числі, і орендної плати в сумі 1,20 грн, яка отримана відповідачем 06.03.2015, проте останнім зобов'язання з внесення оплати виконані з порушенням визначеного законом строку.

Так, судами встановлено, що орендна плата за 2014 рік була сплачена лише 15.06.2015 і 16.06.2015 відповідачем отримано від ПАТ "Сумихімпром" повідомлення про розірвання договору та вимогу у 15-денний термін з моменту отримання повідомлення (до 01.07.2015) звільнити займане приміщення.

В обґрунтування вимоги позивач посилався на ст.782 ЦК України, відповідно до якої наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідач листом від 22.06.2016 зазначив про відсутність правових підстав для розірвання договору, посилаючись на те, що приписи ст.782 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки договором не визначено строк сплати орендної плати та не передбачено односторонньої відмови від договірних зобов'язань, натомість п. 10.4 договору визначено, що договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін тільки за рішенням суду, у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Позивач листом від 14.05.15 № 15-2880 звернувся з проханням надати копію договору страхування (страхового полісу) та платіжного доручення на виконання вимог п.5.4 договору оренди, яким передбачено обов'язок Орендаря застрахувати орендоване майно в порядку, визначеному чинним законодавством.

Як встановили суди попередніх інстанцій, вимоги п.5.4 договору оренди виконувалися відповідачем неналежним чином, а саме, орендоване майно не було безперервно застраховане протягом дії договору оренди.

Підставою для звернення до суду із позовом про розірвання договору оренди позивач зазначив несплату відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд, а також неналежне виконання вимог договору щодо страхування орендованого майна.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.