Постанова ВГСУ від 10.08.2016 року у справі №913/282/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 913/282/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.,суддівДанилової Т.Б., Корсака В.А.за участю представників:позивачаКалінін М.В. (дов. від 18.12.2015 р. №01/44-845Д)відповідача Лямзіна Т.В. (дов. від 04.01.2016 р. №16)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДП "Енергоринок"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р.у справі №913/282/16 Господарського суду Луганської областіза позовомДП "Енергоринок"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання "простягнення заборгованості 1 731 162 457,29 грн.В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання про стягнення 1 763 977 359,06 грн., з яких: 1 136 435 232,86 грн. суми основного боргу, 324 368 498,36 грн. пені, 1 136 435,23 грн. штрафу, 273 536 430,55 грн. інфляційних нарахувань, 28 500 762,06 грн. 3% річних.

Заявою від 11.06.2016 р. № 01/44-3834 позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості та просить стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 1 103 620 331,09 грн.

Таким чином, загальна сума позову складає 1 731 162 457,29 грн., з яких: 1 103 620 331,09 грн. сума основного боргу, 324 368 498,36 грн. пені, 1 136 435,23 грн. штрафу, 273 536 430,55грн. інфляційних нарахувань та 28 500 762,06 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.04.2016 р. у даній справі (суддя Ворожцов А.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Ломовцева Н.В., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на користь Державного підприємства "Енергоринок" 1 103 620 331,09 грн. - суму основного боргу, 159 973 774,07 грн. - інфляційних нарахувань та 28 500 762,06 грн. - 3 % річних, крім того, 154 275,53 грн. судового збору. У задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ДП "Енергоринок" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань, пені та штрафу, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У додаткових поясненнях та відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання " висловлює свою позицію щодо даної касаційної скарги, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Від ДП "Енергоринок" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги та лист до якого додано карту АТО щодо ситуації на сході України станом на 15.03.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 10.08.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.03.2007 р. між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання був укладений договір №3669/02, за умовами якого позивач зобов'язується продавати, а відповідач зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (п.2.1.).

Згідно з п. 4.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання (ЕК) надає до Державного підприємства "Енергоринок" (ДПЕ) повідомлення про замовлення добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, а також інформацію про замовлений обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ по всіх постачальниках електроенергії на території ліцензованої діяльності ЕК.

Пунктом 4.1.1 договору сторонами узгоджено, що в повідомленні про місячні обсяги купованої електроенергії обов'язково зазначається замовлений обсяг електроенергії (кВт год.) на місяць в цілому та вартість замовленого обсягу купівлі електроенергії (грн.), а також розміри оплати по декадах або етапах. Розмір оплати по декадах або етапах визначається відповідно до п. 6.3 або п. 6.14 - 6.18 цього договору. В разі визначення оплати за п. 6.14 - 6.18 цього договору в повідомленні у графі останнього етапу розмір оплати записується словами - "по факту".

Документ, що підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії (п. 4.13 договору.)

Згідно з п. 11.6. цей договір укладено на термін з 01.04.2007 р. до 31.12.2007 р. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку його дії.

Додатковою угодою від 23.01.2009 р. №5289/01 доповнено розділ 4 договору після п.4.15 новими підпунктами, розділ 6 договору новим підпунктом 6.14.1, п.п. 7.6.1. доповнено новим реченням, викладено в іншій редакції пункти п.6.5., змінено 5.10.1, 5.11, абзац третій п. 6.3., п.п. 6.3.1., п.п. 7.3.2., п.п. 7.3.5., п.п. 7.3.6., п.п. 7.4.4., п.7.7., п.8.2.

Додатковою угодою від 31.12.2014 р. №11057/03 статтю 13 договору "Юридичні адреси та реквізити сторін" доповнено новими реквізитами Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", всі інші умови договору залишаються незмінними.

Договір про купівлі-продажу електричної енергії від 28.03.2007 р. №3669/02 та додаткові угоди до нього підписані з обох сторін та скріплені печатками підприємств.

Приймаючи рішення по даній справі суди попередніх інстанцій правомірно зауважували про наступне.

Так, частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

У відповідності до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несе відповідальність за порушення умов договору та правил користування електричною енергією.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту статей 526, 527 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.