Постанова ВГСУ від 10.08.2016 року у справі №910/32744/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/32744/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівГольцової Л.А. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістика"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 01.02.2016 Київського апеляційного господарського суду 30.05.2016у справі Господарського суду№ 910/32744/15 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Брайка Станіслава Анатолійовичадо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістика" 2. Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061"простягнення грошових коштіву судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Корчагін М.П.;- відповідачів 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

28.12.2015 Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Брайка Станіслава Анатолійовича звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістика" та Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" про стягнення солідарно заборгованості за кредитом у розмірі 276 568, 22 Євро, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 37 098, 08 Євро, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1 233 738, 52 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 167 636, 95 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 у справі № 910/32744/15 (суддя Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г. - головуючий суддя, судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.), позов задоволено; стягнуто солідарно із Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістика" та Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" заборгованість за кредитом у розмірі 276 568, 22 Євро, заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 37 098, 08 Євро, пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1 233 738, 52 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 167 636, 95 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автологістика" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 у справі № 910/32744/15, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістика" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 у справі № 910/32744/15 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

09.08.2016, через канцелярію Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістика" та Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з поважних причин прийняти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Розглянувши заявлені клопотання суд касаційної інстанції не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки сторони, заздалегідь повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги (ухвала про порушення касаційного провадження від 20.07.2016 направлена сторонам 20.07.2016, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії Вищого господарського суду України); ст. ст. 69, 111-8 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 1117 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; більш того, в ухвалі про порушення касаційного провадження сторони повідомлялись, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Крім того, 09.08.2016, через канцелярію Вищого господарського суду України Товариство з обмеженою відповідальністю "Автологістика" та Публічне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13061" подали до суду касаційної інстанції клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Розглянувши заявлені клопотання суд касаційної інстанції не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки ст. 79 ГПК України встановлює вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі; зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним; при цьому, ст. 79 ГПК України не передбачає зупинення провадження у справі у зв'язку з поданням Верховним Судом України звернення до Конституційного Суду України щодо відповідності (конституційності) законодавства.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для солідарного стягнення із відповідачів визначених позивачем заборгованості за кредитом, заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 18.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автологістика" укладено договір про надання кредитної лінії № 1306-27.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Таким чином, виконанням договору є вчинення дій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків. Права і обов'язки, які виникають із таких дій, становлять зміст цивільно-правового зобов'язання.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, для виконання кредитного договору необхідне вчинення сторонами передбачених умовами договору дій, які призводять до встановлення між ними кредитного правовідношення.

Таке відношення встановлюється між сторонами з часу отримання позичальником від банку кредиту.

З настанням цієї події договір як підстава для виникнення кредитного правовідношення у повному обсязі вважається таким, що відбувся.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в межах ліміиу передбаченого кредитним договором у розмірі 276 568, 22 євро, що підтверджується наявним у матеріалах справи банківськими виписками (т. 1 а. с. 40-82).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

18.06.2013, з метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Автологістика" зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № 1306-27, між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та Публічним акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство 13061" укладено договір поруки.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 Цивільного кодексу України).