Постанова ВГСУ від 10.08.2016 року у справі №910/32054/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/32054/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 22.02.2016у справі№910/32054/15 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль"доДержавного підприємства "Енергоринок"про стягнення 395 584 462,95 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Рижкова О.В., - відповідача Стос В.К., Сніжко В.Ю., ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" (надалі - відповідач) про стягнення 395 584 462,95 грн. заборгованості за договорами №309/01 від 31.01.2001 та №9430/02 від 28.02.2013, з яких: 291 204 085,67 грн. основного боргу, 4 230 820,82 грн. пені, 91 669 505,77 грн. втрат від інфляції та 3% річних в сумі 8 480 050,69 грн..

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі № 910/32054/15 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.01.2001 між ДП "Енергоринок" (надалі - ДПЕ) та ЗАТ "Білоцерківська ТЕЦ" (надалі - ТЕЦ), правонаступником якого є позивач, укладено договір №309/01, а в подальшому 28.02.2013 - договір № 9430/02, відповідно до п. 1.1. яких ТЕЦ зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ТЕЦ та здійснювати її оплату відповідно до умов договорів.

За умовами п. 2.1. договорів №309/01 та № 9430/02 сторони визнають свої зобов'язання згідно з договором між членами оптового ринку електричної енергії України (ДЧОРЕ).

У п. 2.1. договору № 9430/02 також погоджено, що у разі виявлення неузгодженості між положеннями ДЧОРЕ та цього договору між членами оптового ринку електричної енергії України перевагу мають положення ДЧОРЕ.

У п. 4.1. договорів №309/01 та № 9430/02 сторонами погоджено, що розрахунок за отриману ДПЕ у ТЕЦ електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ТЕЦ та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені законодавством України.

Платежі за отриману ДПЕ у ТЕЦ електроенергію здійснюються кожного банківського дня з розподільчого рахунку ДПЕ відповідно до алгоритму оптового ринку електричної енергії, який затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України (пункт 4.2 договорів №309/01 та № 9430/02).

За результатами розрахунків за місяць ДПЕ надсилає ТЕЦ акт звірки розрахунків до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, за формою, що наведена в додатку №8 до договору (пункт 4.5 договору №309/01).

Відповідно до пп. 5.5.3 п. 5.5 договору №309/01 та пп. 5.5.2. п. 5.5 договору № 9430/02 ДПЕ зобов'язане здійснювати оплату ТЕЦ за фактично відпущену ДПЕ електроенергію грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечать законодавству України.

При цьому відповідно до пп. 5.5.3 п. 5.5 договору №309/01 зобов'язання ДПЕ щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію чітко обмежуються наявними на розподільчому рахунку оптового ринку електричної енергії грошовими коштами, які відповідно до алгоритму оптового ринку електричної енергії підлягають перерахуванню ТЕЦ.

Згідно з п. 5.5.2 договору № 9430/02 зобов'язання ДПЕ щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію чітко обмежуються наявними на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДПЕ грошовими коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню ТЕЦ.

Також, сторонами підписано договори про збільшення позовної давності від 01.12.2011 №08/02-51-3.ПД (позовна давність встановлена тривалістю у 10 років), від 01.03.2012 №34/4-51-3ПД (позовна давність встановлена тривалістю у 10 років) та від 01.11.2014 №99/03-51-4ПД (позовна давність встановлена до 31.12.2017).

Зі змісту договору про збільшення позовної давності від 01.11.2014№99/03-51-4ПД вбачається, що ДПЕ підтверджує свою заборгованість перед ТЕЦ за придбану електроенергію у січні 2012 року на підставі договору № 309/01 від 31.01.2001, що станом на 01.11.2014 складає 23 816 489,62 грн., та у квітні 2013 року на підставі договору № 9430/02 від 28.02.2013, що станом на 01.11.2014 складає 22 352 590,81 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами № 309/01 від 31.01.2001 та договору № 9430/02 від 28.02.2013, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення основного боргу в розмірі 291 204 085,67 грн., штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 4 230 820,82 грн. та втрат від інфляції в розмірі 91 669 505,77 грн. і трьох відсотків річних в сумі 8 480 050,69 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення ним прав позивача на одержання коштів за продану у період з січня 2009 року по серпень 2015 року електроенергію.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем.

Закон України "Про електроенергетику" визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути реалізована на оптовому ринку електричної енергії України, за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками.

Оптовий ринок електричної енергії України зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, всю електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів її відпуску. Енергопостачальники зобов'язані купувати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії, у випадках, обсягах та за цінами, визначеними цією статтею.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору; у договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін.