Постанова ВГСУ від 10.08.2016 року у справі №910/30090/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року № 910/30090/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Гончарука П.А.за участі представників: позивача: відповідача: Самойленко П.М. Денисенко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 09 березня 2016 р. Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2016 р. у справі№ 910/30090/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"докомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 25 544,16 грн. ВСТАНОВИВ:

26.11.2015 р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 25 544,16 грн., посилаючись на те, що страхувальнику ОСОБА_5 було завдано майнової шкоди внаслідок падіння на автомобіль брили снігу з льодом з даху будинку № 51-Б по вулиці Б.Хмельницького в місті Києві. Вказана сума була виплачена йому ТДВ "Страхова компанія Наста", з яким у нього 19.04.2012р. укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 205.0088636. 25.03.2014 р. між ТДВ "Страхова компанія "Наста" та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги № 2503, за яким останні отримав право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих страхувальнику за вищевказаним договором страхування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 р. (суддя Комарова О.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05. 2016 р. (головуючий - Тищенко О.В., судді - Сулім В.В., Тарасенко К.В.), у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 19.04.2012 між ТДВ "Страхова компанія "Наста" та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 205.0088636, предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем "Honda Pilot", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

06.12.2012 р. ОСОБА_5 звернувся до ТДВ "Страхова компанія "Наста" з заявою про настання страхового випадку. Заява ґрунтувалась на тому, що 06.12.2012 на його автомобіль впала глиба снігу з льодом з даху будинку № 51Б по вул. Б.Хмельницького м. Києва.

Відповідно до рахунку ПАТ "Дніпро Мотор Інвест" ТДВ "Страхова компанія "Наста" прийняла рішення про виплату ОСОБА_5 страхового відшкодування в розмірі 25 544,16грн.

25.03.2014 року між ТДВ "Страхова компанія" "Наста" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 2503, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих страхувальникам первісного кредитора за договором добровільного страхування, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеним договором добровільного страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до акту приймання-передачі права вимоги від 27.03.2014 року, позивач набув права вимоги за договором добровільного страхування наземного транспорту № 205.0088636, укладеного 19.04.2012 року між ТОВ "СК" "Наста" (страховик) та ОСОБА_5(страхувальник).

03.09.2015 відповідач, отримав вимогу позивача про відшкодування збитків в порядку регресу, але залишив її без задоволення.

Відповідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

Положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з Положенням про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р. N 1175, страхувальником відшкодовується завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.

З висновку, складеному дільничним Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 10.12.2012 вбачається, що, впавши, бурулька пошкодила дах автомобіля та на задній правій боковині також є вм'ятина.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено факт паркування автомобіля у встановленому чинним законодавством місці, відповідач за статутом не відповідає за схоронність майна що перебуває на прибудинкової території, а пошкодження застрахованого автомобіля не підтверджує факту наявності винних дій відповідача. Враховуючи недоведеність допущеного порушення з боку відповідача, а також причинного зв'язку між діями/бездіяльністю останнього та завданою шкодою автомобілю, застрахованому позивачем, суд дійшов висновку про необґрунтованість, недоведеність та безпідставність вимог позивача про стягнення 25 544,16 грн. з відповідача, тобто про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Погоджуючись з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову, колегія суддів апеляційного суду вказала про те, що такий висновок складений тільки зі слів власника ТЗ ОСОБА_5, а доказів того, що працівники КП "Київжитлоспецексплуатація" залучались для огляду пошкоджень автомобілю матеріали справи не містять, проте погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки вони суперечать матеріалам справи, зокрема, протоколу огляду місця події, складеному інспектором ДАІ Деменом С.П., в якому зазначені такі ж пошкодження автомобіля, зафіксовану таку ж причину пошкоджень. Протокол було складено в присутності понятих (а.с.231,т.1). Відсутність працівників КП "Київжитлоспецексплуатація" не впливає на юридичне значення вказаного документу.

Крім того, з заяви про настання страхового випадку (а.с. 79, т.1) вбачається, що на запитання чи мав автомобіль до настання страхової події ушкодження, власник транспортного засобу вказав на пошкодження заднього правого крила та задніх правих дверей.

З протоколу огляду транспортного засобу від 12.12.2012, складеного аварійним комісаром, автомобіль має такі пошкодження: панель даху деформована по задній правій та центральній частині, підсилювач панелі даху, а калькуляція (а.с. 60-63,т.1) містить перелік вартості ремонтно-відновлювальних робіт, що не відповідають ушкодженням, зазначеним у викладених вище документах, як то заміна всіх автокрісел, заміна покриття підлоги, молдинги та декоративні планки, з огляду фото з місця події вбачається незначне пошкодження даху автомобіля, а тому, аналізуючи зазначені докази, що були надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, калькуляцію вартості ремонтно-відновлюваних робіт та запасних частин, суд прийшов до висновку щодо суттєвих відмінностей щодо виду пошкоджень, а, отже, і щодо розміру завданих збитків.

Проте, такі висновки суду є передчасними, адже, сумніваючись у необхідності вказаних у калькуляції робіт, суд мав призначити відповідну технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо необхідних ремонтних робіт при наявності вказаних як у протоколі огляду автомобіля працівником ДАІ , так і аварійним комісаром, пошкоджень автомобіля, а також з'ясувати причину суперечностей між даними заяви страхувальника про страховий випадок та протоколу огляду транспортного засобу від 12.12.2012, складеного аварійним комісаром, в якому відсутні дані про пошкодження автомобіля, не пов'язані з цією аварією (а.с.59,т.1)

Крім того, щодо особи, відповідальної за забезпечення експлуатації майна, то апеляційний суд вказав на те, що відповідно матеріалів справи ГУ комунальної власності м. Києва на баланс КП "Київжитлоспецексплуатація" передано 1005,3 кв.м. будинку, що перебувають у оренді, інші 2611,4 кв.м. будинку перебувають у приватній власності, що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами купівлі-продажу майна та актами приймання-передачі.

Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.