ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2016 року Справа № 910/17519/15
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Гончарука П.А., Студенця В.І., за участі представника відповідачів Є.Сороки (дов. від 04.01.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу військової частини А 0456 на рішення Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року у справі № 910/17519/15 за позовом державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" до військової частини А 0456 і Міністерства оборони України про стягнення 487 516 грн 05 коп.,
УСТАНОВИВ: У липні 2015 року державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до військової частини А 0456 і Міністерства оборони України про стягнення солідарно 474 654 грн 86 коп. основного боргу, 10 442 грн 10 коп. втрат від інфляції і 2 418 грн 79 коп. річних з підстав неналежного виконання договору від 21 травня 2013 року № 8-61/886 про закупівлю послуг за державні кошти.
Військова частина А 0456 позов не визнала, посилаючись на неналежне виконання зобов'язання та обставин непереборної сили.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2015 року (суддя І. Курдельчук), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року, позов задоволено в частині стягнення з військової частини А 0456 основного боргу в сумі 474 654 грн 86 коп.; у решті позову відмовлено.
Військова частина А 0456 просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 33, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Міністерство оборони України доводи касаційної скарги підтримало з тих же підстав.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник у судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 21 травня 2013 року між військовою частиною А 0225 (замовник), правонаступником якої є військова частина А 0456, та державним підприємством "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" (виконавець) був укладений договір № 8-61/886 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався здійснити поточний ремонт дизелів 6 ЧН 18/22 суднових № 1 і 2 військового корабля проекту 1288.4, врзк "Славутич"; ціна договору становить 595 908 грн 28 коп., у тому числі податок на додану вартість 99 318 грн 05 коп.; ціна договору може бути зменшена залежно від фактичних витрат виконавця на надання послуг, що є предметом договору; розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг упродовж 30 банківських днів після надходження з державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника коштів і підписання сторонами акта приймання та здавання послуг та пред'явлення виконавцем рахунка на оплату послуг; у випадку зменшення обсягу надання послуг або розірвання договору за вимогою замовника, останній сплачує виконавцю фактичні витрати, які підтверджуються актом приймання та здавання фактично наданих послуг, до якого надається відомість фактично наданих послуг, які підписуються та затверджуються у порядку, передбаченому у пунктах 6.1.2, 6.3.3 договору; виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги; сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 15 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі; доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються відповідними уповноваженими органами за місцем їх виникнення; договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31 грудня 2013 року (пункти 1.2, 3.1, 3.3, 4.1, 6.4.1, 8.2, 8.3, 10.1 договору).
Додатковими угодами від 23 грудня 2013 року № 1 і від 15 січня 2014 року № 2 до договору продовжено строк дії договору до 1 травня 2014 року та внесено зміни до пункту 4.3 договору, а саме: платіжні зобов'язання замовника у 2014 році виникають при наявності відповідних бюджетних призначень (бюджетних асигнувань) на 2014 рік та укладення сторонами додаткового договору.
Проаналізувавши умови договору, господарські суди дійшли помилкового висновку про те, що останній за своїм змістом є договором про надання послуг. Системний аналіз положень глав 61 і 63 Цивільного кодексу України дає підстави віднести договір до договорів підрядного типу: відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на ремонт речі з переданням її результату замовникові.
Зазначене не призвело до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог і не є підставою для скасування прийнятих у справі рішень.
У листопаді і грудні 2013 року виконавець повідомив замовника про готовність передати судновий дизель № 1 замовнику, проте командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України у березні 2014 року відповіло про неможливість виконання зобов'язання через форс-мажорні обставини та просило зупинити надання послуг.
Після швартових випробувань судновий дизель № 1 був переданий замовнику, про що сторони склали акт від 7 листопада 2013 року.
Кошторис ремонту суднового дизеля № 1 погоджено в сумі 474 654 грн 82 коп.
У жовтні 2014 року виконавець запропонував припинити зобов'язання за договором і оплатити вартість виконаних робіт з підстав неможливості подальшого виконання робіт не з вини виконавця, проте командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України відмовило.
У квітні 2015 року позивач надіслав Міністерству оборони України, командуванню Військово-Морських Сил Збройних Сил України та представництву замовника претензію і вимагав упродовж семи днів з моменту її отримання сплатити 474 654 грн 86 коп., проте Міністерство оборони України відмовило з підстав неналежного виконання зобов'язання за договором (виконання робіт у встановлені строки не завершено і поетапна оплата послуг не передбачена) та дії форс-мажорних обставин.
Господарськими судами встановлено, що позивач виконав зобов'язання частково - здійснив ремонт суднового дизеля № 1 і виконати ремонт суднового дизеля № 2, установленого на кораблі, який вибув з володіння замовника, на умовах договору неможливо.
За обставин не передачі замовником суднового дизеля № 2 для здійснення ремонтних робіт, господарські суди дійшли правомірного висновку про відсутність вини виконавця у неналежному виконанні зобов'язання і можливості здійснити оплату за фактично виконану роботу в розмірі 474 654 грн 82 коп.
Водночас господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення втрат від інфляції і річних через те, що позивач обраховує їх суми, посилаючись на вимогу, яка була надіслана іншим особам, а не замовнику і пунктом 7.3 договору сторони погодили інший, ніж встановлений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, розмір процентів.
Враховуючи, що боржником у спірному правовідношенні відповідно до чинного законодавства і договору є військова частина А 0456, господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позову до Міністерства оборони України.
Колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду апеляційної інстанції стосовно правової оцінки господарського суду, викладеній у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року у справі № 915/2178/15, на яке посилається військова частина А 0456 як на підставу відмови у позові, тому що суд вирішив питання про відповідальність державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" за невиконання договору в повному обсязі, а у справі, що розглядається, вирішено спір про оплату вартості фактично виконаних робіт.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року у справі № 910/17519/15 залишити без змін, а касаційну скаргу військової частини А0456 без задоволення.
Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя П. А. Гончарук Суддя В. І. Студенець
Сервіси для юристів