Постанова ВГСУ від 10.08.2016 року у справі №906/764/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 906/764/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Іванової Л.Б., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2016та на рішеннягосподарського суду Житомирської області від 06.08.2015у справі№906/764/15 господарського суду Житомирської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма"про стягнення 8770596,51 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Гришенко К.В., - відповідача Іванкевич С.Л., ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.08.2015 у справі №906/764/15 (суддя Вельмакіна Т.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 (судді: Розізнана І.В., Мельник О.В., Грязнов В.В.), частково задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" (надалі позивач/банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (надалі відповідач/скаржник/ТОВ "Юнік Фарма"); за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 5 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 249 166, 66 грн. процентів за користування кредитом, 40 320, 66 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, 885 787, 66 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 603 082, 19 грн. 30% річних, 1 865 326, 80 грн. інфляційних втрат; в стягненні 44 722, 22 грн. процентів за користування кредитом, 28 767, 12 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 53 423, 20 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Відповідач подав додаткові пояснення по справі №904/764/15, в яких зазначає про те, що в судах попередніх інстанцій не міг надати контррозрахунок, оскільки не володіє спеціальними економічними знаннями, а тому, в судах попередніх інстанцій заявляв клопотання про призначення експертизи для визначення точних сум заборгованості відповідача, яке, як вважає скаржник, безпідставно не було задоволено.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.02.2014 між ПАТ "Банк "Київська Русь" (банк/позивач) та ТОВ "Юнік Фарма" (позичальник/відповідач) був укладений кредитний договір №04/2014-Ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до п. 1.1. якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах: ліміт кредитної лінії - 5000 000,00 грн.; кінцевий термін повернення кредиту - 11.02.2015; ціль використання кредиту - поповнення обігових коштів; тип процентної ставки за договором - фіксована; процентна ставка за користування кредитом - 23,0% річних.

Пунктом 2.2. договору сторони узгодили, що надання окремої частини кредиту здійснюється банком на підставі наданої позичальником письмової заяви про перерахування кредитних коштів за встановленою банком формою, підписаної уповноваженою особою позичальника та завіреної печаткою позичальника; надання кожної окремої частини кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника №26001137847001, відкритий у банку (п. 2.3.).

Відповідно до п. 4.1. договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка (додаток №1 від 12.02.2014). Остаточне повернення кредиту (заборгованості за всіма отриманими відповідно до договору окремими частинами кредиту), нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій позичальник зобов'язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1.2 договору.

Згідно з п. 4.3. договору у випадку порушення позичальником встановлених п.п. 4.1., 4.2. договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

Пунктом 4.4. договору сторони узгодили, що проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту, зазначену в п. 1.1.2 договору. Проценти нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (метод факт/360).

Згідно з п. 4.5. договору нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається. Сплата процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця (п. 4.6. договору).

Позичальник зобов'язаний своєчасно повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та винагороди банку в порядку, передбаченому договором (п. 6.1.3 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 8.2. укладеного договору сторони визначили, що у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Додатком до договору №1 від 12.02.2014 року сторони встановили графік зменшення ліміту кредитної лінії наступним чином: - з 12.02.2014 - 5000000,00 грн.; - з 01.11.2014 - 3 750 000,00 грн.; - з 01.12.2014 - 2 500 000, 00 грн.; - з 01.01.2015 - 1 250 000, 00 грн.; - з 11.02.2015 - 0,00 грн.

Судами встановлено на підставі досліджених меморіальних ордерів від 13.02.2014, 14.02.2014, 17.02.2014, 18.02.2014 та від 19.02.2014, що на підставі заяв відповідача, позивачем (банком) надані кредитні кошти останньому в сумі 5000 000,00 грн. Крім того, як встановили суди та вбачається з матеріалів справи відповідачем погашались відсотки за користування кредитом, згідно з кредитним договором №04/2014-Б, що підтверджується дослідженими судами платіжними дорученнями від 28.02.2014 №1086 на суму 39 611,10 грн., від 31.03.2014 №1252 на суму 99 027,78 грн., від 08.05.2014 №1400 на суму 17 833,33 грн., від 08.05.2014 №1415 на суму 78 000 грн., від 02.06.2014 №1573 на суму 99 027,78 грн., від 02.07.2014 №1704 на суму 95 833,33 грн., від 09.09.2014 №2137 на суму 99 027,78 грн., від 10.10.2014 №2298 на суму 95 833,33 грн., від 13.11.2014 №495 на суму 10 000 грн., від 14.11.2014 №519 на суму 10 000 грн., від 17.11.2014 №2317 на суму 2 450 грн., від 17.11.2014 №529 на суму 10 000 грн., від 18.11.2014 №535 на суму 5000,00 грн., від 19.11.2014 №2318 на суму 25 950 грн., від 20.11.2014 №546 на суму 5000,00 грн., від 25.11.2014 №566 на суму 10 000,00 грн., 26.11.2014 №572 на суму 10 000,00 грн., від 04.12.2014 №649 на суму 10 627,78 грн., від 11.03.2015 №2325 на суму 55 645,03 грн., від 12.03.2015 №2326 на суму 165 553,65 грн., від 13.03.2015 №2327 на суму 30 240,00 грн., від 06.04.2015 №624 на суму 2000,00 грн., від 06.04.2015 №120 на суму 18 000,00 грн., від 06.04.2015 №626 на суму 30 000,00 грн., від 07.04.2015 №128 на суму 25 000,00 грн., 08.04.2015 №134 на суму 2 589,10 грн.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 8 770 596,51 грн., з яких: 5000 000,00 грн. заборгованість по кредиту, 293 888,88 грн. проценти за користування кредитними коштами за період з 12.02.2015 по 14.05.2015; 40 320,66 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами; 914 554,78 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 603 082,19 грн. 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту; 1 918 750,00 грн. інфляційних збитків.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору №04/2014-Ю щодо повернення отриманих за вказаним договором кредитних коштів.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1048 ЦК України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.