ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2016 року Справа № 906/67/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)
судді: Данилова М.В., Корсак В.А.
розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016р. у справі господарського суду№906/67/16 Житомирської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 554 681,26грн. пр. Пронюк В.Я. - дов. №14-182 від 15.07.14р. пр. Ткачук М.О. - дов. №01/2 від 04.01.16р.В С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 54848,97грн. 3% річних та 499832,29грн. інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №14/2222/11 від 30.09.2011р.
Рішення господарського суду Житомирської області від 07.04.2016р. (суддя Гансецький В.П.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016р. (судді Юрчук М.І., Крейбух О.Г., Демидюк О.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 803,99грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №14/2222/11 від 30.09.2011р. В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати в частині відмови задоволення позовних вимог та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 54044,98 грн. 3% річних та 499832,29грн. інфляційних втрат.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Коростишівгаз" (покупець) укладено договір №14/2222/11 на купівлю-продаж природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011року та у 2012 році імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами), та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.
Згідно актів приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року позивач передав (поставив) відповідачу природний газ на загальну суму 2338652,53грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.2013р. у справі №906/178/13-г за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення 1180300,87грн., встановлено факт неналежного виконання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" умов договору купівлі-продажу природного газу №14/2222/11 від 30.09.2011р. в частині оплати отриманого природного газу та стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" 716644,77грн. заборгованості, з яких: 652132,57грн. основного боргу, 26821,89грн. пені, 7063,67грн. інфляційних та 30626,64грн. 3% річних за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. рішення господарського суду Житомирської області від 18.04.2013р. змінено в частині стягнення пені, а саме стягнуто 44703,15грн. пені.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для звернення позивача з позовом стало те, що відповідачем не було виконано рішення господарського суду Житомирської області від 18.04.13р. у справі № 906/178/13-г в частині сплати основного боргу за отриманий природний газ, поставлений у період з листопада 2011 року по лютий 2012 року, тому, посилаючись, зокрема, на ч.2 ст.625 ЦК України, заявив до стягнення 499832,29грн. інфляційних нарахувань та 54848,97грн. 3% річних.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу №14/2222/11 від 30.09.2011р.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що згідно із ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України, ч.1 ст.173 ГК України).
Згідно із ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Згідно із ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Сервіси для юристів