Постанова ВГСУ від 10.08.2016 року у справі №904/10764/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 904/10764/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016у справі № 904/10764/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод"про стягнення 512 238,40 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаПостоєнко М.М.- - відповідачаПереяславська М.В., Васильченко В.В.

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 484 446, 40 грн. пені, 27 792, 00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 131 від 13.02.2015 в частині строків поставки товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 (суддя Васильєв О. Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 (головуючий суддя Кощеєв І.М., судді: Євстигнеєв О.С., Науменко І.М.) у даній справі позов задоволено у повному обсязі та здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод", як Постачальником, укладено договір поставки № 131, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Покупцеві товар у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а Покупець прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

В п.п. 3.1., 3.2. договору сторони узгодили, що Постачальник здійснює поставку товару покупцеві на умовах та у спосіб, зазначених в специфікації до договору; умови поставки визначаються згідно міжнародних правил тлумачення торговельних термінів МТП ІНКОТЕРМС, у редакції 2000 року. Строки поставки товару узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку товару; дострокова поставка товару допускається тільки за погодженням сторін.

В специфікаціях № 4 від 13.03.2015 та № 5 від 25.03.2015 до договору № 131 від 13.02.2015 сторони погодили найменування товару, кількість, ціну, гарантійний строк та строк поставки товару.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору та специфікації № 5 від 13.02.2015 Постачальник поставив Покупцю товар 9 640, 00 грн., що підтверджено відповідною видатковою та товарно-транспортною накладною від 26.05.2015 (а.с.15-16), з порушенням строків поставки. Доказів поставки товару за специфікацією № 4 від 13.02.2015 на суму 268 280, 00 грн. суду надано не було.

Факт порушення строків поставки відповідачем не заперечується. До матеріалів справи залучено копії листів відповідача, в яких останній повідомляв відповідача про неможливість поставки товару в строк у зв'язку з поломкою обладнання (а.с.45).

В п. 6.8. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі 1 % вартості непоставленого та/або несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення поставки; у випадку продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів, Постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної поставки товару належним чином не виконав, позивачем нараховано 484 446, 40 грн. пені та 27 792, 00 грн. штрафу.

Вимоги позивача про сплату неустойки залишені відповідачем без реагування та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом про її стягнення з відповідача у судовому порядку.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Статтею 663 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 3.2. договору поставки зазначено, що строки поставки товару узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку товару. В специфікаціях № 4 від 13.02.2015 та № 5 від 13.02.2015 до договору сторони встановили, що постачальник зобов'язується поставити товар через 45 календарних днів з моменту підписання даної специфікації, з правом дострокової поставки товару.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором ( ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України ).