Постанова ВГСУ від 10.07.2014 року у справі №922/2981/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Справа № 922/2981/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 рокуу справі№ 922/2981/13господарського судуХарківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків"простягнення заборгованості в розмірі 49 286, 65 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Зінченко А.Ф. дов. б/н від 06.03.2014 року,- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (далі за текстом - ТОВ "АВ метал груп") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків" (далі за текстом - ТОВ "Чермет Харків") про стягнення заборгованості в розмірі 49 286, 65 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2013 року у справі № 922/2981/13 позовні вимоги задоволено: стягнуто з ТОВ "Чермет Харків" на користь ТОВ "АВ метал груп" суму основного боргу в розмірі 41 488, 27 грн., пеню в розмірі 6 154, 35 грн., 3 % річних в розмірі 1 644, 03 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Чермет Харків" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2013 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року у справі № 922/2981/13 апеляційну скаргу ТОВ "Чермет Харків" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Чермет Харків" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року у справі № 922/2981/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 530, 612, 633 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.07.2014 року № 03-05/948 для розгляду касаційної скарги у справі № 922/2981/13 у зв'язку з виходом з відпустки судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.06.2012 року між ТОВ "АВ метал груп" (постачальник) та ТОВ "Чермет Харків" (покупець) укладено договір поставки № Х121, згідно п. 1.1. якого постачальник прийняв на себе зобов'язання у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця чорний металопрокат (товар), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у Специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.5. вищевказаного Договору сторони погодили, що право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується в у накладній.

Відповідно до п. 3.3. Договору покупцю надається відстрочка оплати переданого йому товару за цим Договором строком на один календарний день з моменту переходу права власності на товар згідно п. 2.5. Договору.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що позивач на виконання умов договору здійснював поставки товару відповідачу, а відповідач належним чином розраховувався за отриманий за договором товар, проте, на момент звернення позивача із позовом до суду у відповідача виникла заборгованість за наступними видатковими накладними: № 4041 від 03.08.2012 року на суму 170 455, 35 грн., № 4261 від 10.08.2012 року на суму 5 801, 58 грн., № 4280 від 13.08.2012 року на суму 32 189, 58 грн., № 4684 від 30.08.2012 року на суму 35 681, 76 грн., які підписані уповноваженою відповідачем особою, Белевцовим К.С., на підставі Довіреностей № 6 від 10.08.2012 року, № 9 від 30.08.2012 року, № 5 від 03.08.2012 року та № 7 від 10.08.2012 року, № 9 від 30.08.2012 року відповідно.

Господарськими судами встановлено, що позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму в розмірі 244 128, 27 грн., а, відповідач частково сплатив за отриманий товар кошти в розмірі 202 640, 00 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач в порушення умов Договору не здійснив повної остаточної оплати вартості за отриманий товар, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 41 488, 27грн.

Крім того, судами досліджено наданий позивачем акт звірки за період з 25.06.2012 року по 25.07.2013 року, який було направлено на адресу відповідача 25.07.2013 року, однак який залишено відповідачем без відповіді.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 655 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача стосовно того, що він своєчасно розрахувався за отриманий товар, а докази на підтвердження існування заборгованості за видатковими накладними № 4041 від 03.08.2012 року на суму 170 455,35 грн., № 4261 від 10.08.2012 року на суму 5 801, 58 грн., № 4280 від 13.08.2012 року на суму 32 189, 58 грн., № 4684 від 30.08.2012 року на суму 35 681, 76 грн. відсутні та відсутністю належно складених рахунків на оплату, передбачених п. 1.1. Договору та не враховано вимоги п. 3.3. Договору, яким встановлено порядок розрахунків у вигляді відстрочки оплати переданого покупцю товару, з огляду на наступне.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.