Постанова ВГСУ від 10.07.2014 року у справі №910/23429/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Справа № 910/23429/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий стандарт" від позивача: Тимакіна Л.В. від відповідача: Рішко М.М.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 рокуу справі№ 910/23429/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий стандарт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квадр"простягнення 1 254 475, 18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий стандарт" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квадр" (далі відповідач) про стягнення 1 181 634 грн. - основного боргу; 2 360 грн. - інфляційних витрат; 26 902 грн. - 3% річних; 82 206 грн. - пені; 50 000 грн. -послуги адвоката (згідно до заяви про збільшення позовних вимог (т.1 а.с. 141- 147).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року позовні вимоги задоволені повністю.

Суд прийшов до висновку про те, що відповідач не маючи належних підстав, не вмотивовано ухилився від прийняття виконаних позивачем робіт за договорами № И- 26/04/12 від 26.04.2012 року та № И -27/04/12 від 10.05.2012 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року було задоволено апеляційну скаргу відповідача. Рішення суду у даній справі скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи було також відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року, яке прийняте у даній справі.

В своїй касаційній скарзі позивач звертає увагу на ту обставину, що при прийнятті постанови апеляційною інстанцією не вірно застосоване діюче законодавство та дана неналежна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Між сторонами у справі було укладено 26.04.2012 року договір № И -26/04-12 (далі Договір 1), предметом якого (п.1.1.1) є поставка обладнання та виконання монтажних та інсталяційних робіт клієнтської системи готельного телебачення (позивач - підрядник, відповідач - замовник) (т.1 а.с. 12-17).

Пунктом 2.1 Договору 1 передбачено, що загальна вартість (ціна) за договором є вартістю робіт, обладнання та матеріалів і становить 551 023 грн. Вартість обладнання та матеріалів складає 428 523 грн., вартість монтажних та інсталяційних робіт 122 500 грн. (п.п. 2.1.1, 2.1.2 ).

До матеріалів справи (т.1 а.с. 91) залучено копію платіжного доручення № 35848 від 15.05.2012 року згідно якого відповідачем перераховано позивачу 150 000 грн. в якому зазначено, що це оплата за поставку обладнання, виконання монтажних та інсталяційних робіт за Договором 1.

10.05.2012 року між сторонами у справі укладено договір № И - 27/04 /13 (т.1 а.с.20 -25) (далі Договір 2) предметом якого є поставка обладнання та виконання монтажних і інсталяційних робіт клієнтської системи готельного телебачення (позивач підрядник, відповідач - замовник).

Пунктом 2.1 Договору 2 передбачено, що загальна вартість (ціна) по договору є вартістю робіт, обладнання, матеріалів та становить 930 611 грн., із розрахунку: вартість обладнання та матеріалів - 808 111 грн. (п.2.1.1).

Вартість монтажних та інсталяційних робіт - 122 500 грн.

До матеріалів справи (т.1 а.с 9) залучено платіжне доручення № 35847 від 15.05.2012 року, згідно якого відповідачем перераховано позивачу 150 000 грн. - як оплата за поставку обладнання, виконання монтажних та інсталяційних робіт, згідно Договору 2.

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовується у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Умови зазначених вище договорів, свідчать про те, що вони за своєю правовою природою є змішаними договорами, які містять в собі елементи договорів, як поставки так і підряду.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 30-33) залучені довідки позивача про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, а також акти приймання виконання будівельних робіт, в яких відповідно зазначена вартість обладнання з ПДВ та вартість виконаних монтажних та інсталяційних робіт. В зазначених документах вартість обладнання та робіт вказаних в Договорі 1 та в Договорі 2 співпадають.

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт були надіслані позивачем відповідачу для їх підписання.

У відповідь, відповідач своїм листом від 09.04.2013 року (т.1 а.с. 36) повідомив позивача про те, що він надає вмотивовану відмову від прийняття вказаних в акті робіт, оскільки роботи позивачем не виконані, система готельного телебачення не працює.

Зібрані у справі матеріали свідчать про те, що спір між сторонами виник з приводу недоліків (на думку відповідача) монтажних та інсталяційних робіт, які виконував позивач у відповідності до зазначених вище договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 4 ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

В матеріалах справи відсутні документи, які можливо вважати належним експертним висновком, в якому було б встановлено обсяг та якість, виконаних позивачем, монтажних та інсталяційних робіт, і який міг би бути доказом у даній справі.