ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2015 року Справа № 916/3432/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, Гоголь Т.Г., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргизаступника прокурора Одеської областіна постанову та на додаткову постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 та 18.03.2015 (відповідно) у справігосподарського суду Одеської областіза позовомпрокурора Тарутинського району Одеської області, що виступає в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській областідоприватного підприємства "Сільськогосподарське підприємство" "Березине"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТарутинська районна державна адміністраціяпровитребування земельної ділянки з чужого незаконного володінняв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача:не з'явились;від третьої особи:не з'явились;від Генеральної прокуратури України:прокурор відділу Клюге Л.М., посв. №014652 від 17.01.2013;
ВСТАНОВИВ:
Справа розглядалась неодноразово.
При новому розгляді справи рішенням від 06.01.2015 господарського суду Одеської області (суддя: Гут С.Ф.) у задоволені позову відмовлено та стягнено з Головного управління Держземагенства в Одеській області до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1218,00 грн.
Постановою від 17.03.2015 Одеського апеляційного господарського суду (судді: Мирошниченко М.А. - головуючий, Воронюк О.Л., Лашин В.В.) рішення від 06.01.2015 господарського суду Одеської області залишено без змін.
Додатковою постановою від 18.03.2015 Одеського апеляційного господарського суду (судді: Мирошниченко М.А. - головуючий, Воронюк О.Л., Лашин В.В.) стягнено з Головного управління Держземагенства в Одеській області до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 609,00 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно ст. 215 Цивільного кодексу України, розмежовуються види недійсності правочинів: нікчемний правочин - якщо їх недійсність встановлена законом, зокрема ч.1 ст. 219, ч.1 ст. 220, ч.1 ст. 224 Цивільного кодексу України, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом, зокрема ч.2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 Цивільного кодексу України, однак доводи прокурора і позивача, про те, що договори оренди від 27.01.2010 та 29.12.2012 - є нікчемними правочинами, не відповідають вимогам земельного законодавства, а вимоги про визнання їх недійсними прокурор не заявляв.
Не погоджуючись з судовими рішеннями господарських судів заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 387, 640, 1212, 1213 Цивільного кодексу України; ст.ст. 33, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник вказує, що між ПП "Сільськогосподарське підприємство "Березине" та Тарутинською РДА не укладено договір оренди спірної земельної ділянки, відповідно вимог чинного земельного законодавства України, тому відповідач не вправі її використовувати.
Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу.
Господарськими судами встановлено, що 27.01.2010 Тарутинська РДА Одеської області та ПП "СП "Березине" уклали тимчасовий договір оренди землі №48, відповідно якого в оренду передано 206,5 га ріллі. Тимчасовий договір укладено строком до виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки і отримання кадастрового номера. Відповідно умов п. 16 та п. 18 договору №48 вказана земельна ділянка є ділянкою сільськогосподарського призначення. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.
На підставі розпорядження голови Тарутинської РДА №1030/А-2012 від 29.12.2012 Тарутинська РДА Одеської області та ПП "СП "Березине" 29.12.2012 уклали договір короткострокової оренди землі №71, за яким в оренду передана земельна ділянка площею 206,5 га ріллі. Договір укладено терміном на 1 рік до проведення аукціону відповідно до вимог Земельного кодексу України та виготовлення проекту землеустрою та технічної документації на земельну ділянку.
Як встановлено господарськими судами, відповідач користувався земельною ділянкою площею 206,5 га, до укладення договору оренди №48 від 27.01.2010, за тимчасовою угодою б/н від 01.03.2007. Угода неодноразово переукладалася.
Апеляційним господарським судом встановлено, що тимчасовою угодою від 04.03.2008 Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області та ПП "Сільськогосподарське підприємство "Березіне" погодили, що платник вносить плату за фактичне користування землею в розмірі 80,00 грн. за рік за земельну ділянку загальною площею 206.5 га. і що угода діє з 01.01.2008 до встановлення порядку проведення аукціону на набуття права оренди земельних ділянок. Угодою зобов'язано платника виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на правах оренди до 01.06.2008.
Господарський суд апеляційної інстанції аналізуючи зміст тимчасових угод та тимчасових договорів дійшов висновку, що вказані тимчасові угоди та тимчасові договори не є договорами оренди землі у розумінні Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", а є лише домовленістю сторін про оплату за фактичне користування вказаною земельною ділянкою. Доказів того, що до укладання договору № 48 відповідач користувався земельною ділянкою загальною площею 206,5 га на підставі договорів, тобто що вказана ділянка надавалась йому в користування, в т.ч. на умовах оренди, у порядку встановленому Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" або іншими нормативними актами, що регулюють (регулювали) земельні відносини, ні відповідач ні третя особа, відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам не надали.
Апеляційний господарський суд також дійшов висновку, що вказані вище тимчасові угоди та тимчасові договори №48 та №71 не можна вважати (визнати) правовстановлюючими документами які б підтверджували право відповідача користуватись на умовах оренди вказаною вище земельною ділянкою.
Згідно ч.1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Предметом позову у даній справі є витребування з незаконного володіння ПП "СП "Березине" земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 206, 5 га та зобов'язання повернути спірну земельну ділянку до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області, яка передана за вказаними вище договорами №48 від 27.01.2010 та №71 від 29.12.2012.
Прокурор Тарутинського району Одеської області в позовних вимогах вказує, що тимчасовий договір оренди землі №48 від 27.01.2010 та договір короткострокової оренди землі №71 від 29.12.2012 є нікчемними правочинами, а відповідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Сторони такого правочину не зобов'язані виконувати його умови навіть тоді коли суд не вимагає його недійсність.
Відповідно ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору №48 від 27.01.2010) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на 27.01.2010) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст.ст.13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на 27.01.2010) встановлено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
За ст.ст. 17 та 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на 27.01.2010) передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Сервіси для юристів