Постанова ВГСУ від 10.06.2015 року у справі №910/23399/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Справа № 910/23399/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Місто банк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Місто банк"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 28.01.2015 Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015у справі№ 910/23399/14господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Місто банк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Місто банк"доКиївської міської радипростягнення заборгованості за рахунок спадкового майназа участю представників:

позивача: Мельник В.В., дов. від 04.11.2014;

відповідача: Козак А.Л., дов. від 15.04.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/23399/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Нечай О.В., судді - Бондарчук В.В., Марченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Сулім В.В., Коротун О.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/23399/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

В засіданні суду 03.06.2015 в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 10.06.2015.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між КБ ТОВ "Місто Банк" (перейменований на ПАТ "Місто банк", далі - Банк) та Кардава Тамаз (Позичальник) 21.04.2008 укладений договір про надання кредиту №39/Ф-USD, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 35000,00 доларів США строком з 21.04.2008 до 20.04.2011 зі сплатою 15% річних з метою придбання нерухомості.

З метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за договором від 21.04.2008 № 39/Ф-USD, між позивачем (Іпотекодержатель) та Кардава Тамаз (Іпотекодавець) 21.04.2008 укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, яке стане власністю Іпотекодавця в майбутньому, після укладення іпотечного договору, а саме квартира за номером 110 у будинку під номером 2/13, по проспекту Л. Курбаса в м.Києві.

Як зазначено попередніми судовими інстанціями, позивач послався на порушення Позичальником умов договору від 21.04.2008 № 39/Ф-USD, що вбачається в несплаті з 10.03.2009 кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 320194,57 грн.

Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з Позичальника заборгованості за договором від 21.04.2008 № 39/Ф-USD, проте в процесі розгляду справи з'ясувалось, що гр.Кардава Тамаз помер 07.04.2010, у зв'язку з чим провадження у справі було припинено.

Відповідно до п. 8.3 договору іпотеки, у разі смерті Іпотекодавця права та зобов'язання за цим договором поширюються на його правонаступників.

В зв'язку зі смертю Кардави Тамаза, дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 369/11.

В подальшому, як встановлено попередніми судовими інстанціями, Київська міська рада звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про визнання спадщини Кардави Тамаза відумерлою з підстав відсутності у зазначеної особи спадкоємців за законом і за заповітом.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.12.2013 заяву Київської міської ради задоволено, спадщину - квартиру № 110 по проспекту Л. Курбаса, 2/13 в м.Києві, що належала Кардаві Тамазу, визнано відумерлою.

Після прийняття вищезазначеного рішення суду, позивач звернувся до відповідача з листом від 31.01.2014 № 74 щодо задоволення вимог кредитора за рахунок спадкового майна шляхом сплати відповідачем позивачу заборгованості Позичальника за договором від 21.04.2008 № 39/Ф-USD, однак вимога позивача залишена відповідачем без реагування, що, як зазначає позивач, стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Звертаючись до суду з позовом (з урахуванням заяв в порядку ст. 22 ГПК України), позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти (заборгованість за кредитом) в рахунок погашення боргу Кардави Тамаза, обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ст.1231, 1277 та ч. 1, 2 ст. 1282 ЦК України.

Статтею 1277 ЦК України визначено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

Майно, що переходить у власність територіальної громади в порядку відумерлості, обтяжується лише зобов'язаннями спадкодавця щодо відшкодування майнової шкоди (збитків), а також щодо сплати неустойки (штраф, пеня), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця (ст. 1231 ЦК України).

Проте, такі вимоги позивача з посиланням на ст. 1282 ЦК України протирічать ст.1231 ЦК України.

Таким чином, Цивільний кодекс України не ототожнює спадкоємця з територіальною громадою в особі органу місцевого самоврядування, до якої переходить у власність відумерла спадщина за рішенням суду. Самі по собі правила спадкування на громаду, до якої перейшло відумерле майно, не розповсюджуються, що не було враховано позивачем при зверненні до суду з даним позовом.