ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2015 року Справа № 903/90/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Іванової Л.Б - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,
за участю представників сторін: позивача - Рухліна І.О. дов. №09-32/1561 від 19 грудня 2012 року, відповідача - Логутової С.В. дог. №20/02-01 від 20 лютого 2015 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2015 року у справі Господарського суду Волинської області за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ТОВ "Поларт-Інвест", третя особа - ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер", про звернення стягнення на предмет застави,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2015 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Поларт-Інвест" (далі - відповідач) з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави, що його передано позивачу ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер" (далі - третя особа) в забезпечення виконання останнім умов кредитного договору від 18 лютого 2009 року та які незаконно без згоди позивача позичальником ("Луцьккондитер") були відчужені ТОВ "Торговий дім "Поларт-Трейд", який в подальшому вказане майно вніс до статутного капіталу ТОВ "Поларт-Інвест", при цьому вся сума кредиту - 2000000 гривень залишається позичальником непогашеною.
Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на все рухоме майно, що належить відповідачу.
Позовні вимоги обґрунтовано незаконним відчуженням предмету застави без згоди позивача.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 4 лютого 2015 року заяву ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено шляхом накладення арешту на все рухоме майно, що належить відповідачу, та забороною останньому вчиняти дії з відчуження всього рухомого майна, що йому належить.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Полар-Інвест" задоволено.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 4 лютого 2015 року скасовано.
У задоволенні заяви ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 66, 67 ГПК України, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2015 року, а ухвалу господарського суду Господарського суду Волинської області від 4 лютого 2015 року залишити без змін.
Представники ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" у судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" повідомлене належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-яких стадіях провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.
Таким чином, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності таких заходів, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості
Разом з тим, заходи забезпечення позову повинні відповідати предмету спору та бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як встановлено апеляційним господарським судом, предметом позову є вимога про стягнення боргу в розмірі 2835953 гривень 51 коп. за кредитним договором від 18 лютого 2009 року №1-4 шляхом звернення стягнення на майно за договорами застави №2-5 та №122 від 18 лютого 2009 року.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 4 лютого 2015 року було накладено арешт на все рухоме майно відповідача та заборонено здійснення дії по відчуженню всього рухомого майна, що належить відповідачу.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що заставою обтяжене конкретне майно, яке сторони погодили використати для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, а тому немає підстав розповсюджувати це обтяження на все рухоме майно, яке може бути у відповідача, тому що це виходить за межі заявлених позовних вимог.
Сервіси для юристів