ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2014 року Справа № 904/7939/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Картере В.І.,суддів:Барицької Т.Л., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Верхньорогачицькому районі Херсонської області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2014та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2013у справі№ 904/7939/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомУправління Пенсійного фонду України в Верхньорогачицькому районі Херсонської областідоПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"простягнення 1 074,91 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2013 у справі № 904/7939/13 (суддя Бєлік В.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 (судді: Кузнецов В.О., Павловський П.П., Науменко І.М.), Управлінню Пенсійного фонду України в Верхньорогачицькому районі Херсонської області (надалі позивач/скаржник/фонд) відмовлено у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (надалі відповідач/банк) про стягнення 1 074,91 грн.
Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення.
Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій між позивачем, відповідачем та Управлінням праці та соціального захисту населення Верхньорогачицької районної державної адміністрації 29.12.2010 був укладений договір №61-414/11, відповідно до умов якого банк (відповідач) виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596.
Під час здійснення перевірки, позивачем встановлено, що одержувач пенсії ОСОБА_4, яка обслуговується у відповідача, не отримувала пенсію більше року (останнє зняття пенсійних коштів з її рахунку здійснено 21.09.2011); за твердженнями позивача, відповідач повідомив позивача про такий факт лише 30.10.2012, чим порушив параграф 1 статті 7 договору від 29.12.2010 та п. 14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596; невчасне повідомлення позивача відповідачем призвело до того, що позивач перерахував пенсійні кошти ОСОБА_4 на її вкладний рахунок, відкритий у відповідача за жовтень 2012 року у розмірі 1 074,91 грн., які вимагає повернути, звернувшись із даним позовом; неодноразові звернення позивача до відповідача про повернення вказаних грошових коштів залишились без задоволення з боку відповідача.
Відповідно до п. 2 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, виплата пенсій та грошової допомоги згідно з цим Порядком здійснюється через поточні рахунки, що відкриваються у банках, з якими Пенсійний фонд та Мінсоцполітики за результатами конкурсу укладають відповідні угоди з визначенням санкцій за недотримання ними договору перед одержувачами.
Згідно з п. 4 Порядку установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції із зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до цього Порядку, угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управліннями праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконкомів міських, районних у місті рад (далі - органи праці та соціального захисту населення) або центрами з нарахування і виплати пенсій та допомоги - у регіонах, де функціонують такі центри.
Пунктом 14 Порядку передбачено, що якщо суми пенсій та грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються з поточного рахунка більше як один рік уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідний орган Пенсійного фонду або орган праці та соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач пенсії та грошової допомоги - подати нову заяву в орган Пенсійного фонду або орган праці та соціального захисту населення у порядку, визначеному в пункті 10 цього Порядку.
У разі невиконання одержувачем пенсій та грошової допомоги цієї умови орган Пенсійного фонду або орган праці та соціального захисту населення припиняє перерахування відповідно пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу банку і здійснює виплату через підприємство поштового зв'язку за місцем проживання одержувача в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 вказаного Порядку у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення. Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.
Укладаючи договір від 29.12.2010 №61-414/11, сторони також узгодили, що якщо суми пенсій та грошової допомоги одержуються з поточного рахунку за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, банк не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, повідомляє про це письмово Фонд або Управління (параграф 1 ст. 7 договору). Параграфом 3 та 4 вказаної статті, сторони унормували, що з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, банк, при отриманні такого письмового повідомлення, припиняє зарахування на поточний рахунок суми пенсій та грошової допомоги та протягом доби блокує видачу пенсійних коштів по пластикових картаках. Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, банк повертає відповідно фонду або управлінню, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.
Отже, виходячи із наведеного, обов'язку із повернення банком позивачу грошових коштів з рахунку особи (пенсіонера або отримувача грошових коштів) має передувати відповідне повідомлення про смерть особи (пенсіонера або отримувача грошових коштів).
В даному ж випадку, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, відсутнє посилання (повідомлення) з боку, зокрема, позивача, про смерть пенсіонерки ОСОБА_4, а лише, встановлений факт про неотримання вказаною громадянкою грошових коштів (пенсії) з рахунку, відкритого у відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, норми та умови договору, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про те, що заявлений позивачем позов є безпідставним та необґрунтованим, адже, в даному випадку, відсутній обов'язок відповідача (банку) з повернення позивачу грошових коштів.
Доводи касаційної скарги, які є ідентичними доводам позову та апеляційної скарги, зокрема, про невчасне повідомлення банком відповідача про неотримання ОСОБА_4 грошових коштів (пенсії) понад рік, не має наслідком зобов'язання банку в судовому порядку повернути ці кошти, адже, як вказувалося вище, підставою для повернення є смерть особи, чого, в даному випадку не встановлено.
Положення ч. 2 ст. 1071 ЦК України визначають обов'язок банку виконати судове рішення, прийняте за наслідками захисту прав стягувача щодо особи - володільця рахунку та отримувача грошових коштів незалежно від волевиявлення володільця рахунку; водночас, сторонами не було надано, а судами попередніх інстанцій не досліджувались докази у підтвердження існування такого рішення щодо володільця рахунку, порушення банком прав позивача невиконанням цього рішення, не наведено матеріально-правових підстав для здійснення банком на користь позивача дій щодо особового рахунку клієнта, як цивільного обов'язку банку, що виник на час звернення позивача до суду з відповідним позовом.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову та стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Управління Пенсійного фонду України в Верхньорогачицькому районі Херсонської області 1074,91 грн.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Верхньорогачицькому районі Херсонської області залишити без задоволення.
Сервіси для юристів