Постанова ВГСУ від 10.05.2016 року у справі №915/557/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 915/557/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.за участю представників: прокуратуриКоркішко В.М., посв. № 027484позивачів - Рудник Ю.М. - предст. дов. від 30.12.2015; - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачів- не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно); - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.02.2015у справі№ 915/557/15Господарського судуМиколаївської областіза позовомЗаступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу до- Військової частини А 1890; - фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 провизнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

02.04.2015 заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу з позовом про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі № 34 від 04.03.2011 з додатковими угодами, укладеного Військовою частиною А 1890 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6. Позовні вимоги на підставі статей 203 та 215 Цивільного кодексу України вмотивовано невідповідністю спірного договору вимогам статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", статтям 20, 77, 115, 116 Земельного кодексу України, оскільки при його укладенні порушено режим використання земельної ділянки полігону, порядок надання земель оборони для використання з іншою метою; договір укладено особою, не наділеною розпорядчими правами та повноваженнями щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачі відхилили позов, вказавши, що військова частина А 1890 є фактичним та належним землекористувачем, а спірний договір спільного обробітку землі не суперечить вимогам Закону України "Про використання земель оборони", Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 (суддя Смородінова О.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 (судді: Величко Т.А. - головуючий, Бєляновський В.В., Поліщук Л.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано з огляду на його прийняття при неповному з'ясуванні істотних обставин справи; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсним договір про спільний обробіток землі № 34 від 04.03.2011, укладений Військовою частиною А 1890 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_6 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову у даній справі, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме, всупереч вимогам статей 4-2, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України не викладено доводів та доводів сторони, не визначено, в чому полягає порушення прав та інтересів держави укладенням спірного договору та хто є належним землекористувачем спірної земельної ділянки, не враховано, що позивачі не надали належні докази на підтвердження свого речового права щодо спірної земельної ділянки; в порушення статті 101 Господарського процесуального кодексу України не вмотивовано прийняття нових доказів на стадії апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції невірно визначив особу, яка мала надати погодження на використання земельної ділянки, помилково відніс земельну ділянку до військового майна та не врахував передбачені статтею 11 Цивільного кодексу України підстави набуття Військовою частиною А 1890 прав та обов'язків щодо спірної земельної ділянки в порядку правонаступництва; всупереч частині першій статті 215 Цивільного кодексу України не визначив обставин, з якими пов'язано недійсність правочину; до участі у справі не залучено орган місцевого самоврядування, необхідних погоджень для укладення договору.

Квартирно-експлуатаційний відділ та відповідачі не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників; відзиву на касаційнуу скаргу не надіслали.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, представника Міністерства оборони України, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Місцевий господарський суд встановив, що за змістом Державного акта серії Б № 062408 від 1978 року на право постійного користування земельною ділянкою земельну ділянку площею 7102,7 га було виділено Військовій частині № 15540 для військових потреб; суд дійшов висновку, що Військова частина А1571 є правонаступником Військової частини № 15540

04.03.2011 Військова частина А1571 (сторона-1) та фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (сторона-2) уклали Договір про спільний обробіток землі № 34, за змістом якого сторони з метою відпрацювання співпраці з підприємствами і залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та життєдіяльності військової частини домовилися про співпрацю і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані Стороні-1 в безстрокове користування та можливостей Сторони-2 спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових та технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація.

За пунктом 1.2 договору сторони домовились, що спільний обробіток землі буде здійснюватися таким чином:

Військова частина А 1571 бере на себе зобов'язання залучити площу земельної ділянки під спільний обробіток землі та проводити її обстеження на предмет наявності та, в подальшому, проведення заходів своєчасного знешкодження шкідливих для оточуючої середи, життя та здоров'я людей предметів з метою створення безпечних умов праці; фізична особа-підприємець ОСОБА_6 бере на себе зобов'язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена Договором.

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору Військова частина А 1571 зобов'язалась залучити до спільної діяльності земельні ділянки, що надані Військовій частині А 1571 в безстрокове користування згідно з Державним актом серії Б № 062408 площею 421,34 га, терміном на 5 сільськогосподарських років, тобто, до 01.12.2015.

Розділами 5, 6 та 8 договору учасники обумовили порядок ведення спільних справ, внески і частки сторін, розподіл результатів спільної діяльності.

Пунктами 12.1 та 12.2 договору сторони дійшли згоди, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання уповноваженими особами та скріпленням печатками сторін.

Договір підписано та скріплено печатками сторін, а також погоджено сільським головою Ставківської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та начальником КЕВ м. Миколаїв, про що свідчать відповідні відмітки на договорі.

05.03.2011 сторони склали та затвердили акт обміру земельної ділянки загальною площею 421,34 га.

Військова частина А 1571 та фізична особа-підприємець ОСОБА_6:

- 02.06.2011 уклали Додаткову угоду, якою внесено зміни в пункт 8.1 розділу 8 договору та визначили, що прибуток, який отримується сторонами від спільного обробітку землі, відповідно до статті 1139 Цивільного кодексу України підлягає розподілу пропорційного вартості вкладів, при цьому Сторона-1 в будь-якому випадку повинна отримати прибуток у розмірі не менше частки та внеску, визначеними у статті 6 цього договору;

- 19.10.2012 уклали додаткову угоду, якою внесли зміни до пункту 6.1 договору відносно розміру внеску сторони-1 у вигляді вартості права обробітку земельних ділянок та зазначили, що він складає 67431,25 грн.;

- 26.12.2012 уклали додаткову угоду, якою внесли зміни до пунктів 3.1 та 6.1. договору, додатком до якої виступила схема земельної ділянки до договору.

Суд також встановив, що 15.01.2013 Військова частина А 1571, фізична особа-підприємець ОСОБА_6 та Військова частина А 1890 уклали договір про заміну сторони в договорі спільного обробітку землі, обумовивши, що відбувається відступлення прав та обов'язків Військової частини А 1571 на користь Військової частини А 1890 на підставі Директиви Міністерства оборони України від 30.11.2012 № Д-322/1/16, директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 10.12.2012 № Д-7дск, наказу командира Військової частини А1314 від 21.12.2012 № 1032.