ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2014 року Справа № 912/1669/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.14у справі№912/1669/13господарського суду Кіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплоенергетик"простягнення сумиза участю представників від:позивачаЄфременко О.О. (дов. від 08.01.13)відповідачаБандуровська Д.О. (дов. від 26.08.13)
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенергетик" 1 385 293,35 грн. основного боргу, 28 844,16 грн. інфляційних втрат, 67 836,69 грн. 3% річних, 249 803,44 грн. пені, 311 289,74 грн. штрафу та понесених витрат по сплаті судового збору.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області (суддя Змеул О.А.) від 19.11.13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.14 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Орєшкіна Е.В., судді: Прудніков В.В., Широбокова Л.П.), позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 1 385 293,35 грн. основного боргу, 28 844,16 грн. інфляційних втрат, 67 836,69 грн. 3% річних, 124 901,72 грн. пені, 155 644,87 грн. штрафу та 40 861,35 грн. судового збору, в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Належні до стягнення пеню і штраф зменшено на 50%.
Не погоджуючись із судовими актами у частині зменшення пені і штрафу, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України, ст.ст.525-526, 599 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.43, 83 ГПК України). В решті судові акти не оскаржуються, а тому, у частині задоволення позову судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 19.01.12 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Теплоенергетик" був укладений договір купівлі-продажу природного газу №001/12-БО. На виконання умов договору протягом січня-квітня 2012 року позивачем передано відповідачу природного газу на загальну суму 20 739 378,15 грн. Відповідач виконав зобов'язання щодо оплати за отриманий газ частково, сплативши кошти у розмірі 19 354 084,80 грн., а тому предметом спору є заборгованість за газ на суму1 385 293,35 грн., яка на час розгляду справи не погашена.
За період прострочки оплати нараховані 3% річних та інфляційні, розмір яких сторонами не заперечується. Судові акти в цих частинах не оскаржуються, не є предметом перегляду та підлягають залишенню без змін.
Скаржник оскаржує правомірність зменшення судами пені з 249 803,44 грн. до 124 901,72 грн. пені та штрафу з 311 289,74 грн. до 155 644,87 грн. штрафу (тобто на 50%) на підставі ст.83 ГПК України.
Зменшуючи пеню і штраф, суди врахували ступінь виконання боржником зобов'язань за договором (виконана частина становить 93,32%); що причиною неналежного виконання зобов'язання відповідачем є несвоєчасність оплати наданих останнім послуг теплопостачання населенням, підприємствами, установами та організаціями; відсутність компенсації з Державного бюджету різниці в тарифах на теплову енергію. Враховано також строк прострочення виконання зобов'язання, вжиття відповідачем всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем (добросовісна поведінка відповідача).
Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.
Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України. Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим і апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.14 у справі №912/1669/13 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. І. Дерепа
Судді Б. М. Грек
В. В. Палій
Сервіси для юристів