ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2026 року
м. Київ
справа № 570/87/21
провадження № 51 - 234 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041700000077, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 28 квітня 2016 року за ч. 1 ст. 155 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 року, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування на від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155, ч. 4 ст. 152 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено: - за ч. 1 ст. 155 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;- за ч. 4 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років. На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років. Ухвалено внести до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, інформацію про обвинуваченого ОСОБА_7 про скоєння ним кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, який засуджений вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2024 року за ч. 4 ст. 152 КК та ч. 1 ст. 155 КК.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 на початку червня 2020 року приблизно о 3:00 (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у своєму автомобілі та знаходячись на території ферми в с. Тайкури Рівненського району Рівненської області, маючи умисел, спрямований на статеві зносини з ОСОБА_8 , яка недосягла 16 років, достовірно знаючи про її вік та незважаючи на це, за взаємною згодою останньої, без застосування фізичного та психологічного насилля, а також погрози застосування такого насилля, вступив з ОСОБА_8 у природні статеві зносини.
Крім цього ОСОБА_7 , будучи раніше судимий за ч. 1 ст. 155 КК, у вищезазначений проміжок часу, перебуваючи у своєму автомобілі та знаходячись на території ферми в с. Тайкури Рівненського району Рівненської області, будучи достовірно обізнаним про малолітній вік ОСОБА_9 , діючи протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, повторно вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло малолітньої потерпілої з використанням геніталій.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_9 та її законного представника- ОСОБА_10 , а вирок суду -без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальністьта невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що в основу обвинувального вироку місцевим судом, в супереч вимогам п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК, покладено показання потерпілої ОСОБА_9 , які були надані нею під час досудового розслідування, проте в ході судового розгляду, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду остання неодноразово повідомляла, що заяву про вчинення ним кримінального правопорушення було написано її бабусею під тиском працівників поліції, оговорила вона його (ОСОБА_11 ) через неодноразові відхилення з його боку будь-яких пропозицій інтимного характеру. Вказує, що потерпіла ОСОБА_9 також в ході її допиту в суді першої інстанції зазначала, що природних статевих зносин з ним ( ОСОБА_12 ) у неї жодного разу не було, а були лише дії сексуального характеру виключно з її волі, а тому засуджений вважає, що кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 152 КК є неправильною. Зазначає, що речові докази (мобільні телефони потерпілих, в яких міститься переписка потерпілих щодо обставин вчинення ним злочину), відеозапис слідчого експерименту та деякі письмові докази, на які містяться посилання у судових рішеннях, безпосередньо в судовому засіданні не досліджувалися, а частина доказів була оголошена лише поверхнево. Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні докази на підтвердження факту статевого акту між ним на потерпілою ОСОБА_9 . Зазначає, що судами попередніх інстанції належним чином не враховано даних про його особу і, як наслідок, призначено покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вказує, що апеляційний суд належним чином не мотивував свого рішення, не навів переконливих мотивів відхилення доводів апеляційних скарг потерпілої та сторони захисту та дійшов передчасного висновку про обґрунтованість вироку місцевого суду.
В запереченнях на касаційну скаргу прокурор просить залишити її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Сервіси для юристів