ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2015 року Справа № 909/1071/14
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в місті Івано-Франківськуна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі№ 909/1071/14 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомУправління Пенсійного фонду в місті Івано-ФранківськудоВиробничо-торгового підприємства "Кришталь"
простягнення надмірно виплаченої пенсії у розмірі 69048,15 грн., за участю представників сторін від позивача:не з'явились, від відповідача:не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську у вересні 2014 року звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Виробничо-торгового підприємства "Кришталь" про стягнення надмірно виплаченої пенсії в розмірі 69048,15 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2014 у справі № 909/1071/14 (суддя Фанда О.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі № 909/1071/14 (у складі колегії суддів: Давид Л.Л. - головуючого, Гриців В.М., Кордюк Г.Т.) у позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі № 909/1071/14 Господарського суду Івано-Франківської області, Управління Пенсійного фонду в місті Івано-Франківську звернулось до Вищого господарського суду України, з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі № 909/1071/14 Господарського суду Івано-Франківської області, і прийняти нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що головними спеціалістом відділу внутрішнього аудиту Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Лагойдою М.М. та Тришаком В.П. в присутності начальника відділу з призначення пенсій ОСОБА_1. і начальника відділу з виплати пенсій Григораш О.П. 10.07.2013 проведено зустрічну перевірку правильності призначення пільгових пенсій громадянину ОСОБА_2, про що складено акт перевірки.
В ході перевірки зафіксовано недостовірні відомості про нарахування заробітної плати та про наявність пільг.
У зв'язку з виявленими розбіжностями у особових рахунках, Управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2., і встановлено надмірно сплачену пенсію станом на 01.10.2014 в розмірі 70043,28 грн.
Рішення та постанова мотивовані тим, що між громадянином-пенсіонером ОСОБА_2 та Управлінням Пенсійного Фонду в місті Івано-Франківську досягнуто згоди в порядку приписів статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо порядку для добровільного повернення надмірно сплаченої суми пенсії.
Суди дійшли до передчасного висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.
Положення статті 1166 Цивільного кодексу України містять законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.
Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових ) обов'язків.
Таким чином, з аналізу зазначених норм вбачається, що крім загальних підстав, необхідних для виникнення деліктної відповідальності, необхідна спеціальна обов'язкова підстава, зокрема, виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не врахували приписів зазначених норм і не встановили наявності в діях відповідача (його працівника) складу цивільного правопорушення, та пов'язаності шкоди з виконанням особою, яка видала недостовірну довідку, своїх службових обов'язків. При цьому, суди не вирішили питання про залучення до участі у справі відповідного працівника в якості 3-ї особи на стороні відповідача без самостійних вимог в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї із сторін.
В порушення приписів і вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України судами попередніх інстанцій не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування, зокрема, підстав для покладення на відповідача деліктної відповідальності згідно зі статтями 1166, 1172 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
1) чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
3)яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають. Аналіз наведених доводів у їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Сервіси для юристів