Постанова ВГСУ від 10.02.2016 року у справі №918/788/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 918/788/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року господарського суду Рівненської області від 15.09.2015 року у справі господарського судуРівненської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Рівнеазот"простягнення 225 316 434,99 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Прокоф"єва Л.В.,- відповідача: Демидас Д.А., Кузьмарук О.С.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 225316434,99 грн., з яких 213953715,66 грн. інфляційні втрати та 11362719,33 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.09.2015 року (суддя Торчинюк В.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року (колегія суддів у складі: Маціщук А.В., судді: Гулова А.Г., Петухов М.Г.) рішення місцевого господарського суду від 15.09.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року та рішення господарського суду Рівненської області від 15.09.2015 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.02.2016 року.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2009 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Рівнеазот" (покупець) було укладено договір поставки природного газу № 10/09-П, відповідно до умов якого продавець зобов"язується у лютому-черевні 2009 року передати у власністю покупцю природний газ, а покупець зобов"язується його прийняти та оплатити на умовах цього договору.

На виконання умов договору №10/09-П позивачем було поставлено відповідачу протягом лютого-червня 2009 року природний газ в об"ємі 132 169 114 м3 природного газу на загальну суму 315 865 678,78 грн.

У зв"язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов"язань за договором №10/09-П, щодо оплати вартості отриманого природного газу, рішенням господарського суду Рівненської області від 08.06.2011 у справі № 5019/117/11 позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Рівнеазот" задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Рівнеазот" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 315 865 678,78 грн. основного боргу, 31 810 952, 80 грн. пені, 16 672 418, 26 грн. інфляційних втрат та 6 033 626, 15 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 року вказане рішення місцевого господарського суду від 08.06.2011 року у справі № 5019/117/11 в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних, судового збору та витрат на інформаційно - технічне забезпечення змінено та стягнуто з ПАТ "Рівнеазот" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 27 026 494, 52 грн. - пені, 5 747 035,60 грн. - 3% річних, 14 324 388,38 грн. - інфляційних, 23 582,40 грн. - судового збору, 218,25 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення.

Вказана постанова набрала законної сили.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилаючись на те, що грошове зобов"язання за договором № 10/09-П від 31.10.2009 року відповідачем належним чином не було виконане і після винесення рішення суду, на підставі ст. 625 ЦК України, нарахувало за період з 08.05.2014 року по 02.06.2015 року 11 362 719, 33 грн. - 3% річних та 213 953 715,66 грн. інфляційних втрат, стягнення яких є предметом спору у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з підстав пропуску позовної давності по вказаним вимогам, про застосування якої заявлено стороною у справі.

З вказаними висновками попередніх судових інстанцій колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів відзначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.