Постанова ВГСУ від 10.02.2016 року у справі №910/19661/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 910/19661/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року господарського суду міста Києва від 29.09.2015 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест"доДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиноюпростягнення 30 000,00 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з"явився,- відповідача:Мухіна Н.М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" (далі -ТОВ "Юнайтед Форест") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 30 000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року (суддя Ломака В.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року (колегія суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий, судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.) рішення місцевого господарського суду від 09.12.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі платіжних доручень, що знаходяться в матеріалах справи, позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 30 000, 00 грн. Призначенням платежу в даних платіжних дорученнях було зазначено: сплата за утилізацію тари та упаковки згідно дог. №11/1214-ІМ від 26.08.2009 року.

Судами встановлено, що 26.08.2009 року між Київським міським управлінням державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" укладено договір №11/1214-ІМ, предметом якого є послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим договором, згідно з Постановою КМУ від 26.07.2001 №915 зі змінами та доповненнями.

Згідно з п. п. 2.1.1., 2.3.3. договору виконавець зобов'язується надати послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, а замовник зобов'язується оплатити означені послуги виконавця до закінчення митного оформлення у відповідності з обсягом, зазначеним замовником у відомості.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору передбачено, що замовник зобов'язується здійснити оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на його спеціальний казначейський рахунок. В платіжному документі замовник зобов'язаний вказати номер та дату договору, а також номер і дату відомості, за якими здійснюється оплата. Обов'язок по здійсненню розрахунків за цим договором виникає у замовника стосовно надання послуг щодо тари і пакувальних матеріалів з-під імпортованої продукції - на момент митного оформлення, незалежно від термінів надання виконавцем акту.

27.12.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору №11/1214-ІМ від 26.06.2009 року відповідно до якої, визначено, що виконавцем договору є Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП "Укрекоресурси"), що діє через Центральне територіальне управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (територіальне управління "Центрекоресурси"); отримувач коштів - ДП "Укрекоресурси".

Судами встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 року №1074 Державну компанію з утилізації відходів як вторинної сировини перейменовано на Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

11.07.2015 року позивач направив на адресу відповідача вимогу № 09/07 від 09.07.2015 року про повернення помилково перерахованих грошових коштів, яка відповідачем задоволена не була.

Позивач, посилаючись на те що означені грошові кошти відповідач набув безпідставно, просить суд повернути їх відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

З вказаними висновками колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;