Постанова ВГСУ від 10.02.2016 року у справі №910/17116/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 910/17116/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кочерової Н.О. суддівАкулової Н.В. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 15.10.2015 Київського апеляційного господарського суду 01.12.2015за заявоюДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"провизнання наказу таким, що не підлягає виконаннюу справі господарського суду№ 910/17116/13 міста Києваза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"простягнення 179 676,10 грн.за участю представників:

від позивача - Шарков О.О.

від відповідача - Луцюк С.С.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 910/17116/13 (суддя Стасюк С.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Жук Г.А.), частково задоволено заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про визнання наказу від 01.08.2014 № 910/17116/13 таким, що не підлягає виконанню. Визнано наказ Господарського суду міста Києва від 01.08.2014 таким, що не підлягає виконанню на суму 106 591,74 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі № 910/17116/13 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 14.10.2010 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (покупець) укладено договір № 06/10-1364 ТЕ-15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору.

На виконання умов договору протягом жовтня - грудня 2010 року Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" поставлено відповідачеві природний газ на суму 4 914 747,27грн., про що сторонами складені відповідні акти передачі - приймання. Проте, в порушення умов договору остаточний розрахунок за придбаний товар проведений відповідачем 03 березня 2011 року.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо строків оплати позивачем було нараховано пеню в сумі 101 115,50грн., інфляційні втрати в сумі 59 005,24грн. та 3 % річних у сумі 19 555,36грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/17116/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014, позов задоволено повністю, стягнуто з ДП "Укрінтеренерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 101 115,50 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 59 005,24 грн., три проценти річних у розмірі 19 555,36 грн., 3 594,00 грн. судового збору. На виконання вказаного рішення, 01.08.2014 судом видано відповідний наказ.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.

08.09.2015 між сторонами підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого заборгованість ДП "Укрінтеренерго" складає 76 678,36 грн.

02.10.2015 Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Господарського суду міста Києва подано заяву про визнання наказу № 910/17116/13 від 01.08.2014 таким, що не підлягає виконанню. Заяву обґрунтовано припиненням зобов'язань відповідача перед позивачем в повному обсязі. Зокрема, зобов'язання на суму 106 591,74 грн., з яких: 19 555,36 грн. - 3% річних; 59 005,24 грн. - втрати від інфляції; 3 594,00 грн. - судовий збір; 24 437,15 грн. - частково пеня, припинилися в зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви боржника від 14.08.2015, зобов'язання на суму 76 678,36 грн. (залишок пені) припинилися 11.09.2015, у зв'язку з їх списанням боржником згідно з частиною 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" тощо.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується Вищий господарський суд України, частково задоволено заяву ДП "Укрінтеренерго".

Згідно зі статтею 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Частинами другою та четвертою статті 117 вказаного Кодексу визначено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. У разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Пунктом 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що стаття 117 ГПК України містить перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, зокрема, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Таким чином, вимоги процесуального законодавства передбачають визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, лише у випадках, якщо його видано помилково, якщо зобов'язання виконано та, в тому числі, у разі скасування рішення, на підставі якого його було видано.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Відповідно до пункту 2.2 статті 2 вказаного Закону підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовим рішенням) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і несплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2.5 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" передбачено, що списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011 року № 894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, яким передбачено утворення відповідних комісій.