Постанова ВГСУ від 10.02.2015 року у справі №910/18878/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 910/18878/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Перформ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2014у справі№ 910/18878/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перформ"провизнання правочинів недійснимиза участю представників: позивачане з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачане з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перформ" 104413,70 грн., з яких 100000 грн. основного боргу, 4013,70 грн. пені, 400 грн. інфляційних втрат та 2088,27 грн. судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару за договором від 27.06.2014 №53/14, відповідно до положень статей 509, 526, 530, 549, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України та 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України.

Відповідач відзив на позов не надав, справа розглядалась відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 (суддя Якименко М.М.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 (судді: Чорногуз М.Г. - головуючий, Агрикова О.В., Рудченко С.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 залишено без змін з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства та обставинам справи; доводи апеляційної скарги відхилено, як необгрунтовані.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перформ" подало до Вищого господарського суду касаційну скаргу, в якій просить задовольнити касаційну скаргу та скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідач не брав участі у справі та отримав постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 лише 10.12.2014, тому не мав змоги подати до апеляційної інстанції клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення якості продукції та суми стягнення, в порушення пункту 4.1.1 позивачем при передачі продукції не були надані сертифікати якості, відтак судами невірно встановлені обставини справи та прийняте необгрунтоване рішення.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав; сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 27.06.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВІКАНТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перформ" укладено Договір № 53/14 відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця металопродукцію, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти Товар і здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1. цього Договору, кількість, асортимент та розгорнута номенклатура Товару, що передається за цим Договором, зазначається у Рахунках - фактурах Постачальника (надалі - Рахунок-фактури), які мають силу Специфікації, або в інших додатках до цього Договору та визначаються у видаткових накладних.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2 вказаного Договору, загальна ціна цього Договору складає загальну вартість переданого Товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних; діюча ціна на момент відвантаження Товару вказується у Рахунках-фактурах Постачальника та видаткових накладних.

Пунктами 3.5., 3.6 цього Договору визначено, що передплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у цьому Договорі або у Рахунках-фактурах в розмірі 100% вартості Товару протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати Рахунку-фактури. Постачальник вправі відвантажити Товар згідно потреб Покупця без отримання попередньої оплати. При цьому Покупець сплачує вартість отриманого товару та доставку протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту отримання Товару. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Такий самий порядок , визначений в пп.3.5., 3.6. Договору, оплати транспортних послуг.

Згідно з пунктом 4.2. Договору, Покупець зобов'язаний прийняти Товар від Постачальника в строк, що не перевищує 3 дні з дати оплати Рахунку-фактури, направивши відповідний транспортний засіб та уповноваженого представника з довіреністю, виписаної відповідно до вимог чинного законодавства, на склад Постачальника, вказаний в п. 5.1 цього Договору; здійснити оплату в строки й порядку, передбачені цим Договором.

Відповідно до пункту 6.3. Договору, у разі порушення строків оплати за Товар та строків приймання Товару, указаних в пункті 3.6. цього Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікова ставка НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

27.06.2014 на виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 135460 грн., що підтверджується видатковою накладною №13751 від 27.06.2014.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Перформ" частково здійснена оплата за поставлений товар в розмірі 35460 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 69 від 03.07.2014.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо повної оплати товару за договором від 27.06.2014 №53/14 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перформ" 100000 грн. основного боргу, 4013,70 грн. пені, 400 грн. інфляційних втрат,

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій відповідно до статей 525, 526, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України виходили з доведеності позовних вимог щодо поставки товару відповідачеві на підставі видаткової накладної № 13751 від 27.06.2014, настання у відповідача строку виконання грошового зобов'язання по оплаті товару відповідно до положень договору та приписів чинного законодавства та порушення відповідачем цього зобов'язання; доводи відповідача судом апеляційної інстанції відхилено, як не підтверджені належними доказами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу, тобто, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 175, статті 193 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.